Я запевняв майстра, що замкнених кімнат у нас немає, але після його повідомлення з підвалу викликав поліцію

Ще недавно я переказав би потрібну суму без зволікання. Людмила й далі була для мене дівчинкою, яку я вчив їздити на велосипеді й водив до школи. Дочка на це розраховувала.

Я сильно закашлявся, а потім кілька секунд не промовляв ані слова.

— Тату, що з тобою?

— У грудях трохи тисне.

— Лікаря викликати?

Запитання прозвучало надто поспішно. Справжньої тривоги я в ньому не почув: їй було важливо зрозуміти, чи зможу я здійснити переказ.

— Не треба. Полежу, відпустить.

— Пробач, я тебе засмутила. Щось придумаємо самі.

— Яка сума потрібна?

Вона ще якийсь час вагалася, перш ніж повторити: три мільйони.

— Допоможу.

— Справді?

— Ти моя дочка. Без будинку я вас не залишу.

Людмила знову заплакала, тепер із полегшенням.

— Ми все повернемо, до копійки. Антон сам приїде, подякує тобі.

— Нехай тоді надішле мені вимоги податкової.

Вона помовчала.

— Які вимоги?

— Папери про сплату боргу. Віддам бухгалтерові, він оформить переказ як належить.

— Антона зараз немає вдома. Документи лежать у нього в офісі.

— Отже, нехай зв’яжеться з моїм юристом.

— Тату, нам ніколи! Перекажи йому на рахунок, і все.

Я додав голосу розгубленості.

— Погано міркую, мабуть. Нехай надішле реквізити.

Номер рахунку надійшов через п’ять хвилин. Запис дзвінка я одразу надіслав Зайцеву. Той поговорив із керівником слідчої групи й попросив поки не переказувати гроші: спершу має приїхати адвокат.

Павло прибув через годину. Понад двадцять років він супроводжував наші великі угоди й допомагав компанії виходити зі складних спорів. Доки не вивчав паперів, зайвих запитань не ставив. Цього разу, увійшовши до кабінету й уважно подивившись на мене, він одразу зрозумів, що сталося щось серйозне.

Я розповів йому про кімнату за стелажем, Дмитра, отруєння й знайдені файли. Павло майже не перебивав, лише уточнював прізвища й дати. Коли я закінчив, він кілька секунд просидів нерухомо.

— Ти точно знаєш, що діти знали про отруту?

— Вони обговорювали строки в повідомленнях. Речовину замовляла Оксана. Вона сама каже, що замовила капсули, щодня стежила за прийманням. І сьогодні знову нагадала.

Павло зняв окуляри й неквапливо протер скельця.

— Тут уже не сімейна сварка. Тут організована група.

Під’єднавшись зі свого ноутбука до захищеного архіву компанії, він почав перевіряти довіреності, повноваження в банках та електронні підписи. Оксана отримала частину доступів давно, ще коли допомагала із сімейними рахунками. Максим зберіг старі паролі й міг через домашній комп’ютер заходити в кілька корпоративних систем.

Павло відкликав попередні ключі електронного підпису, попередив банки, що дані могли потрапити не в ті руки, і тимчасово заборонив великі операції без моєї присутності. Керівникам фінансового відділу повідомили про внутрішню перевірку, але не пояснили, що її спричинило.

Після доступів узялися за позику. Приватний фонд видав підприємству Максима близько ста вісімдесяти мільйонів, повіривши підробленим паперам. Забезпеченням у них значилася моя компанія: склади, автомобілі й кілька великих договорів.

— Підпис чужий, — сказав Павло. — Рішення власника теж немає. Є підстави оскаржувати заставу.

— Але гроші фонд уже видав.

— Максим муситиме з цим розбиратися. Нам важливе інше: якщо кредитори доб’ються обмежень щодо майна, компанія зупиниться. Треба встигнути раніше, ніж вони виявлять остаточний розвал його підприємства.

Захищеним каналом зв’язку ми викликали начальника служби безпеки й головного бухгалтера. Їм пояснили, що реквізити компанії намагалися використати для шахрайства. Відтепер будь-які документи від Максима чи пов’язаних із ним людей належало передавати Павлові.

Ховати активи чи переводити їх у сумнівні структури ми не збиралися. Юристи підготували заяву про підроблений підпис, повідомлення для банків і заперечення проти застави. Установчі папери й права на основне майно взяли під посилений контроль: одноосібно розпоряджатися ними тепер міг лише я.

Павло запропонував на певний час доручити оперативне управління перевіреним заступникам.

— Якщо тебе оголосять тяжко хворим, Максим пояснить своє втручання порятунком бізнесу. Тому сьогодні пройдеш незалежне медичне оцінювання. Треба зафіксувати, що ти розумієш те, що відбувається, і можеш ухвалювати рішення.

— У нього вже є інший висновок.

— Звідки тобі відомо?

— Дмитро знайшов повідомлення приватному лікареві. Вони хотіли оголосити мене недієздатним, коли здоров’я погіршиться.

Павло похмуро кивнув.