Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Я маю намір розлучитися з тобою, Таня. Наш будинок для справжньої родини, а не для пустоцвіту! А за хвилину...

Я маю намір розлучитися з тобою, Таня. Наш будинок для справжньої родини, а не для пустоцвіту! А за хвилину...
Частина 1 з 12

За все життя зі Станіславом Поля більше жодного разу не була така щаслива, як того спекотного літа. Мабуть, тому воно їй так часто й згадувалося. Тоді стільки дівчат хотіли б опинитися на її місці. Леонід Ігорович був заможною людиною, і Славка недарма вважали завидним женихом.

За дружину йому пророкували Машу Петрук: її батько мав якісь справи з Леонідом Ігоровичем, і всі довкола нібито вже знали, чим це скінчиться. А на Варьку Лугову й поготів задивлялися всі хлопці. Та з-поміж усіх дівчат Стас вибрав Полю. Вона й згодом згадувала той сарафан, що пошила мама. Небесного кольору, саме під її очі, він облягав усе, що треба. Недарма, видно, мама старалася.

Я маю намір розлучитися з тобою, Таня. Наш будинок для справжньої родини, а не для пустоцвіту! А за хвилину...

Весілля зіграли в жовтні. Незадовго до нього Полі здалося, що вона вагітна, і в самий день весілля вона поквапилася поділитися з нареченим своєю здогадкою. Їй так хотілося, щоб Стас був із нею щасливий. От тільки вагітність не підтвердилася. Стас помітно засмутився.

— Ще пощастило, що я не встиг батькам похвалитися. Іншим разом спершу переконайся, гаразд? Вони ж про онуків мріють. Навіщо їм давати марну надію, щоб потім засмучувати?

Поля згідливо кивнула й затямила передусім те, що свекор зі свекрухою чекають онуків. Ось що тепер найважливіше. Буде в неї дитина — і всі будуть щасливі. І Стас теж.

Щомісяця Поля з трепетом чекала, що нарешті завагітніє. Дослухалася до кожної поради: і мами, і бабусі Лари, яка тоді ще була жива, і тітки Жанни, маминої сестри, що працювала медсестрою. Нічого не допомагало. Поля то впадала у відчай, то знову втішала себе: ще трохи — і вона стане матір’ю.

Одного разу, коли Стаса не було вдома, Валентина Аркадіївна зайшла до їхньої кімнати.

— Полечко, як у вас із дітками? Поки не виходить?

Спитала вона так лагідно, з таким співчуттям на обличчі, що Поля розплакалася й розповіла їй про свої невдачі. Свекруха, схоже, ані не розсердилася, ані не засмутилася. Навпаки, взялася її втішати.

— Полю, не муч себе. Я ж теж після весілля не одразу завагітніла. Ти менше нервуй: нерви в цій справі — головний ворог.

Вони жили всі разом у великому будинку Стасових батьків. Усе життя молодого подружжя минало на очах у Валентини Аркадіївни й Леоніда Ігоровича, і те, як молоді ладнали між собою, теж не приховалося від батьків.

Поля так і не завагітніла: минув рік, потім другий, а дитини все не було. І все ж їй вдавалося зберігати спокій. Вона завжди вважала, що завдячує цим Валентині Аркадіївні: свекруха пожаліла її тоді, в їхній кімнаті, і не дала їй упасти у відчай. Стас за ці роки жодного разу не дорікнув Полі, що в них немає дітей, і лише тому, що мати була на боці невістки.

Цей лад урвався в один день. Валентина Аркадіївна з Леонідом Ігоровичем уперше вирушили відпочивати за кордон. Єгипетських пірамід вони так і не побачили: дорогою до аеропорту їхня машина зіткнулася з великовантажівкою. Усі учасники аварії загинули на місці.

Від батька Станіславові дісталися будинок, рахунки в банку та фірма, справами якої він раніше майже не цікавився. За батьковою спиною жилося куди зручніше, а тепер доводилося разом міняти і звичний лад, і самого себе. Від спадку, що звалився на нього, Стас спершу геть розгубився. Керувати фірмою йому не вдавалося; без Полі, яка саме отримала диплом бухгалтерки, він, найімовірніше, занапастив би батькову справу.

Поля й сама дивувалася, звідки в неї взялася підприємницька жилка. За які б завдання вона не бралася, давала їм раду легко, а за перші два роки зуміла допомогти чоловікові навіть розширити сімейне підприємство. Минуло ще зо два роки, і Станіслава вже знали як молодого й шанованого всіма бізнесмена. Поля була його правою рукою, помічницею в усьому.

Поки вони були заклопотані справами фірми, обоє не згадували про те, що дітей у них так і немає. Утім, часом до Полі ця думка поверталася. То вона з жалем думала про те, що так і не стала матір’ю, то їй робилося страшно. А що вона могла тепер змінити? Усе, що треба було перевірити, вона вже перевірила.

Обстеження виявили лише невеликі відхилення. Нічого серйозного, що завадило б їй завагітніти, лікарі не знайшли. «Так буває», — казали вони. Колись вона ще могла завагітніти. Цієї надії в Полі ніхто не відбирав, а поки що вони зі Стасом жили й працювали пліч-о-пліч…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики