— Хто вона? Що ця жінка тут робить?
— Вона врятувала мені життя, — відповів Костянтин.
Вадим усміхнувся знову, і цього разу в усмішці відчувався холод.
— Ти надто легко довіряєш людям. Її треба негайно звідси відіслати. Невідомо, хто вона така. Може, сама все й підлаштувала з кавою, щоб ти їй повірив. Для такої шахрайки довіра багатої людини дорогого варта.
Оксана мовчки вислуховувала звинувачення. Ні виправдовуватися, ні просити господаря про захист вона не стала. Але після слова «шахрайка» вперше подивилася Вадимові просто в очі.
— Якщо людина любить батька, її хвилює не лише те, скільки грошей дістанеться після батькової смерті.
Вадим зблід. Костянтин це помітив.
Надвечір він вирішив сам розібратися в тому, що сталося. Результатів дослідження синові не повідомив, а адвокатові доручив перевірити всі папери, що стосувалися спадщини й керування компанією.
Уже через два дні з’ясувалося: за останні пів року Вадим кілька разів намагався дістатися до батькових рахунків. Крім того, він зустрічався з колишнім працівником медичної клініки. Того звільнили через підозрілі дії з ліками.
Вірити цим відомостям Костянтинові не хотілося. Потім однієї ночі з коридору долинув голос сина: Вадим говорив телефоном.
— Усе має закінчитися до кінця тижня. Спадщина, документи… Треба позбутися однієї проблеми.
Костянтин вийшов із кабінету, і Вадим одразу сховав телефон.
— Про що ти зараз говорив?
— Обговорювали справи.
Батько більше не вірив синові.
Наступного дня в бібліотеці Оксані випадково трапилася стара фотографія. Молода щаслива жінка була знята поруч із маленьким хлопчиком. У хлопчикові Оксана впізнала Вадима. Знімок зробили в лікарні, а на звороті стояла дата, яку вона добре пам’ятала: у той час Оксана працювала в тій самій клініці.
Згадалася пацієнтка, яка надійшла з тяжкими ускладненнями. Дружина впливової людини. Лікарі намагалися врятувати її, але хтось увесь час втручався, вимагаючи змінювати призначення. Оксана, тоді молода медсестра, помічала й інше: документи хворої кілька разів зникали. Вона намагалася повідомити керівництво, а її застерігали, щоб не втручалася.
Тепер фотографія пов’язала ті спогади з родиною господаря будинку. Пацієнткою була його дружина.
— Ця жінка лежала в нашому відділенні, — сказала Оксана Костянтинові й розповіла, як хтось вимагав змінювати їй призначення, як зникали її документи і як вона намагалася повідомити про це керівництву.

















Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.