Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Валентину Петрівну знайшли зв'язаною в лісі, а Марина, яка її врятувала, натрапила на слід давньої сімейної трагедії

Частина 19 з 19

У травні, коли зійшов сніг і річка широко розлилася, аж до самих городів, Марина вперше за п'ятнадцять років пофарбувала наличники синьою фарбою, як фарбував батько. Ірина тримала драбину, Ліза подавала пензлик. Бабуся Аграфена сиділа на лавці біля ґанку, підставивши обличчя сонцю, й командувала, де мазнути густіше.

А потім Валентина Петрівна сама прийшла до них на подвір'я, вулицею, через усе село, повільно, з ціпком. Принесла на плечі бухту мотузки, тієї самої, яку вони втрьох сукали в січні, сорок метрів, із червоною ниткою на кінці.

— Це Лізі, — сказала вона. — На гойдалку.

Марина вилізла на стару березу біля хвіртки, ту, на якій колись батько вішав гойдалку їй самій, перекинула мотузку через товстий сук.

Валентина Петрівна стояла внизу й дивилася.

— Яким вузлом в'язати? — спитала Марина згори.

Валентина Петрівна усміхнулася. Уперше за весь цей час Марина побачила, як вона усміхається. Обличчя в неї стало зовсім інше, молоде.

— Ти сама знаєш, — сказала вона.

Марина знала. Три витки один на один, петля, вивернута назад, кінець, захований усередину косичкою. Її пальці самі зав'язали цей вузол, легко, звично, наче завжди вчилися тільки для цього. Не для того, щоб зв'язати, — для того, щоб тримати.

Ліза гойдалася на новій гойдалці до самого вечора, злітаючи високо-високо, аж до самих гілок, і кричала звідти на всю вулицю, що бачить річку, що бачить кладовище, що бачить дідусів хрест.

А внизу на лавці сиділи три літні жінки: бабуся Аграфена, Ірина та Валентина Петрівна, дивилися на неї, і ніхто з них не плакав.
Історію прочитано. Дякуємо!
Коментувати
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

1

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
Висновок, нам усім треба мати аналітичний склад розуму і зн.Україна

Читала на одному подиху, коли дочитала було відчуття , що справедливість перемогла! Катюзі по заслузі!

Усі обговорення

Ще з рубрики «Таємниці»

Усі історії рубрики