Життя без прикрасУ неї запаморочилася голова.
— Я зовсім заплуталася.
— Схема стара, — зітхнув Василь Євгенович. — Романюк дерибанить бюджет компанії. Гроші йдуть до дружини, а та відмиває їх через фірму-пустушку. Твоєму Вікторові дісталася робота на побігеньках: він у них і зв’язковий, і кур’єр. Передати, відвезти, зв’язатися з ким треба. От тільки з його інвалідністю поки нічого не зрозуміло. Навіщо заради цього влаштовувати такий цирк? Може, він їх шантажує, а може, усе це йому для прикриття. Тут іще треба розібратися.
У таксі Артем вовтузився на задньому сидінні, притискаючи до себе Дружка, який сопів. Настя всю дорогу перебирала ці два пояснення: шантаж чи прикриття. Жодного поки не можна було відкинути.
Удома цуценя відразу зачуло чужого й загарчало в бік спальні.
— Це ще що таке?! — зарепетував Віктор. — Забери цього блохастого! У мене вже голова від нього розколюється.
Дружок відповів гавкотом — несподівано басовитим для такого малюка.
— Звикне, нічого, — сказала Настя й понесла цуценя на кухню.
Дивитися, як чоловік старанно вдає хворого, було нестерпно неприємно. Увечері вона зателефонувала Каті.
— Усе, більше не витримаю. Піду зараз до нього й усе викладу.
— Насте, зупинися! — крикнула подруга. — Опануй себе, заспокойся.
— Але ж він…
— Що він? Посміється з тебе. Скаже, від утоми мариш, ревнуєш хворого чоловіка до вигаданої жінки. Дурепою тебе виставить, а сам зрозуміє, що ти щось розвідала. І слідів більше не знайдеш.
— Що ж мені робити?
— Грати далі, — жорстко відповіла Катерина. — Ми мусимо закінчити почате. Доведеться потерпіти.
Розмова закінчилася. У темній шибці Настя побачила своє змарніле обличчя, очі з гарячковим блиском.
— Гаразд, — прошепотіла вона. — Але це востаннє.
Наступного дня, поки мати працювала, Артем вивів Дружка у двір. Для довгих прогулянок цуценя ще не годилося, зате залюбки розганяло голубів біля під’їзду.
Чужу чорну машину хлопчик помітив відразу. Усередині сиділи двоє чоловіків у костюмах. Один вийшов і наблизився до баби Полі, яка сиділа на лавці.
— Перепрошуємо, ми із соціальної служби. Шукаємо Нагірну, Анастасію Олександрівну. Надійшли повідомлення, що дитину часто залишають без нагляду.
— Та що ви, любі! — здивувалася сусідка. — Настуся — свята жінка. Чоловік лежить, має інвалідність, вона на трьох роботах пропадає. А хлопчик… Артеме, підійди-но!
Артем до лавки не пішов. Злякавшись, підхопив Дружка й шмигнув у під’їзд. Перш ніж двері зачинилися, встиг розгледіти номер машини й записав його крейдою на стіні.
Увечері він розповів матері про незнайомців. Від слів «соціальна служба» Настю наче обдало холодом. Вона зателефонувала Олександрові.
— Сашо…
— Що сталося?
— Приїжджали якісь люди. Син бачив, навіть номер їхньої машини записав.
— Продиктуй. Спробуємо розібратися.
Приблизно через годину Олександр зателефонував сам. Голос звучав похмуро, напружено.
— До соціальної служби вони не мають стосунку. Василь перевірив машину: приватна детективна агенція, репутація брудна. На тебе збирають компромат.
— Навіщо?
— Гадаю, на випадок, якщо щось дізнаєшся. Оголосить тебе божевільною чи поганою матір’ю. Може, й сина спробують відібрати. Чогось бояться, тільки ми поки не знаємо чого. Будь готова до всього.
У лікарні стало ще важче. Дар’я ніби встигала всюди: Настя розмовляла з Олександром — санітарка опинялася поблизу; телефонувала додому — та вже була в сестринській. Коли новенька знову ув’язалася за нею, Настя вирішила: це вона. Працює на них, стежить.
Після наступної подвійної зміни Анастасія їхала додому вичавлена як лимон. Автобус повз крізь вечірні затори; за вікном миготіло щось, чого вона не помічала, заклопотана своїми тривогами.
На перехресті просто перед автобусом машина спробувала проскочити на миготливе жовте світло. На повній швидкості вона врізалася в бік старого універсала. Удар був страшний: універсал відкинуло просто в стовп, і відразу з-під його капота повалив дим.
— Зупиніть! — закричала Настя водієві. — Аварія! Телефонуйте у швидку, пожежникам!
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.