Життя без прикрасДодому відправили?» Подруга дзвінко зареготала.
«Ледве вигнали! Треба було бачити цю картину: носився коридором, як тигр у клітці. Замучив мене розпитуваннями. Закохався він у тебе по вуха, це факт. Чекай пропозиції. Погодишся?
Чур, я свідок. Усе-таки я ваш Купідон». Обличчя Рити залив рум’янець, а серце радісно забилося. «Жартуєш? Та я мріяти про таке боюся! А взагалі, я вам двом по гроб життя зобов’язана. За те, що не кинули в скрутну хвилину.
Я ж була нікому не потрібною одиначкою. Тільки сусід допомагав. А тепер у мене є справжня опора. Дякую вам величезне, мої хороші». Олена тепло всміхнулася. «Я теж із радістю вовтузитимуся з цим карапузом. Дивись, звикне до тітки Лени й перестане хмуритися. Он як за мамку тримається».
До виписки Ілля підійшов з усією відповідальністю. До ґанку лікарні під’їхав розкішний білосніжний лімузин. Сам він одягнув дорогий костюм і світлу сорочку, стискаючи в руках величезний букет троянд. Олена примчала зранку раніше, накрутила подрузі локони, навела марафет і щебетала: «Так, твій Ромео вже копитом б’є надворі. Та й ми готові. Ходімо? Маєш вигляд на мільйон».
Маргарита нічого не розуміла: «Ленусю, до чого весь цей пафос? Наче під вінець іду. Звичайна ж виписка. Навіщо цей маскарад?» Медсестра загадково підморгнула. «Поживемо — побачимо. Одне скажу: чекай сюрприз». Щойно Рита переступила поріг клініки, як до неї підбіг Ілля.
Дбайливо перехопив згорток із немовлям, а вільною рукою простягнув оксамитовий футляр. «Маргошо, сонечко моє, вітаю з народженням синочка. Ця каблучка — символ того, що ми тепер більше, ніж друзі. Я шалено тебе кохаю й мрію назвати своєю дружиною, а Русланчика — рідним сином. Станеш моєю дружиною?»
Натовп медиків вибухнув оплесками. Пролунав гучний хлопок відкоркованого шампанського. Плакали абсолютно всі свідки цієї сцени. Навіть літній двірник кинув мітлу й утирав сльози розчулення. Маргарита більше не стримувала емоцій. Вона розридалася вголос і прошепотіла:
«Я згодна. Я теж давно кохаю тебе й нічого не можу з цим вдіяти». Олена заплескала в долоні, закричала: «Гірко!» і осушила келих шампанського до дна. Вона щиро раділа за подругу, хоча десь на задвірках свідомості ворухнулася легка заздрість: от би й мені таке щастя. Де ж мій принц на білому коні? Невже так і залишуся сама?
Після цього галаслива компанія покотила до ресторану відзначати народження Руслана. Незабаром Рита перебралася до котеджу коханого, і вони розписалися без зайвої помпи. Бізнесмен офіційно всиновив малюка, давши йому своє прізвище та по батькові. Ідилія в їхньому домі запанувала далеко не відразу. Період притирання давався нелегко.
Траплялися і сварки, і взаємні докори, і дрібні образи. Але громовідводом завжди виступав маленький Руслан. Як не дивно, крихітка душі не чув у вітчимові: на його руках він миттю заспокоювався й засинав без вередувань. У такі миті серце чоловіка заливало теплом, а всі сварки здавалися нікчемними дрібницями. Мирова угода завжди підписувалася біля дитячого ліжечка.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.