Життя без прикрасВід оксамитового голосу не залишилося нічого: з нею говорив наглядач.
Ірина стояла в передпокої, досі в пуховій хустці. Страх, що паралізував її, раптом відступив, залишивши холодну, дзвінку ясність. Мати, яку загнали в кут разом із ненародженою дитиною, була зараз страшніша за звіра.
— Мені все відомо, Олеже, — сказала вона, дивлячись не кліпаючи. — І кому в буфеті гроші віддав, і заради чого мене туди відсилав.
Він спробував усміхнутися, але рот криво сіпнувся.
— Які ще гроші, кому? Іро, лікуватися тобі час. Це виконроб був, я йому аванс на дачний дах передавав. Що за маячня?
— Раз я марю, викличмо міліцію, — сказала Ірина, ступивши до телефона на тумбочці. — Хай розберуться із санаторієм у Дальніх Вербницях. І з лікарем, якому ти заплатив.
Олег метнувся до неї, вихопив слухавку з руки й жбурнув її на підлогу. Розлетілися шматки пластику. Він притиснув Ірину до стіни, навис над нею.
— Дзвонити ти нікому не будеш, — прошипів просто в обличчя. — І з квартири більше не вийдеш. Зрозуміла? Раз така розумна знайшлася.
Від жаху Ірині перехопило подих.
— Ти не посмієш, — прошепотіла вона.
— Посмію, ще й як. — Олег відсторонився й гидливо поправив манжету сорочки. — Істеричка божевільна. Завтра вранці сюди приїде бригада санітарів із приватної психіатричної клініки. По тебе приїдуть, зрозуміла? І заберуть на примусове лікування. У мене й там усе схоплено, тож діагноз тобі поставлять: психоз, що становить загрозу для дитини. Лежатимеш у палаті з м’якими стінами, під галоперидолом. Там і згниєш. А я оформлю опіку над дитиною й стану повновладним господарем усього майна. Ти сама полегшила мені завдання.
Він попрямував на кухню, дорогою дістаючи сигарети. Клацнула запальничка.
— У спальню йди, — кинув Олег через плече. — Вхідні двері замкнені, ключі в мене. До ранку проживеш. А голос подаси — спущу зі сходів і скажу, сама оступилася.
Ірина залишилася в темному коридорі. Серце калатало під самим горлом. Це не була порожня погроза: в очах чоловіка стояла диявольська впевненість, що йому все минеться. Завтра її заберуть, віднімуть дитину, перетворять ліками на овоч. На порятунок двох залишалася одна ніч. Квартира на четвертому поверсі, ключі в Олега, телефон розбитий.
Опівночі озвався годинник у вітальні. Глухі удари маятника відгукувалися болем у скронях Ірини. Вона сиділа без світла на краю широкого двоспального ліжка. З кухні долинали голос телевізійного диктора й подзенькування скла: Олег наливав коньяк. Він був спокійний, упевнений, що здобичі з пастки не вирватися.
Паніка, що ще недавно загрожувала накрити Ірину з головою, відступила. Вона гарячково перебирала можливості, корячись холодному прагненню вижити. Двері замкнені на два оберти; в’язка — у кишені його штанів. Балкона немає, квартира на четвертому поверсі. Мобільними телефонами тоді ще майже не користувалися, а стаціонарний апарат лежав розбитий. Із зовнішнім світом її ніщо не пов’язувало.
Вона обережно встала й відсунула біля вікна важку оксамитову штору. У шибку летіли великі снігові пластівці, двір за хуртовиною був порожній. Ані перехожого, ані патрульної машини. Товсті склопакети й завивання вітру робили крик із четвертого поверху марним — почути було нікому.
Піти треба було до ранку, поки у двері не подзвонили викликані Олегом санітари. Ірина розуміла: там, де за подібні послуги платять великі гроші, розпитувати не стануть. Уведуть транквілізатори, заберуть — і все.
Вона взялася безшумно складати спортивну сумку. Документи на квартиру: переоформити її на себе чоловік іще не встиг. Паспорт, ощадкнижку із залишками батькових заощаджень. Скриньку з маминим золотом — прикраси можна швидко продати. Додала дві теплі кофти. Більше нічого. Сумка вийшла легкою, але й у ній зараз мав значення кожен грам.
Застебнувши блискавку, Ірина прислухалася. Телевізор замовк. Важкі кроки наближалися до спальні.
Вона миттю шмигнула під ковдру, не роздягаючись, міцно заплющила очі й постаралася дихати рівно. Рипнули двері; до кімнати потягло дорогим коньяком і сигаретним димом.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.