Share

Сина багатого чоловіка з дитинства вважали глухим, аж поки звичайна прибиральниця не помітила дивну деталь

Сергій приїхав за двадцять хвилин, ніби чекав дзвінка. Він увійшов до дитячої без стуку. Марія сиділа на килимі й повторювала ім’я сина, а Андрій, змучений новими звуками, чіплявся за її светр і морщився від кожного шереху.

На столику стояла склянка. Під нею ворушилася багатоніжка. Поруч лежав прозорий пакетик із м’яким вкладишем: він випав сам, коли Андрій різко повернув голову; дорослі не тягнули його, лише підняли серветкою й зберегли як можливий доказ. На боці сіріли крихітні літери: «А-17».

— Це було в Андрія у вусі, — сказав Дмитро.

Сергій усміхнувся, але губи в нього сіпнулися.

— І хто знайшов? Вона?

Ольга стояла біля стіни. Дмитро не відповів, і це мовчання вдарило по ній сильніше за обвинувачення.

— Спочатку шпилька, тепер комаха й диво-доказ, — сказав Сергій. — Дімо, це шантаж. Зараз вона попросить закрити справу чоловіка й дати грошей.

— Я нічого не прошу.

— Ти вже попросила. Своїм спектаклем.

Марія підвела голову:

— Він почув мене.

— Він побачив рух губ. Ти хапаєшся за тінь надії.

Дмитро ввімкнув настільну лампу й знову подивився на пакетик. Він упізнав номер: фонд закуповував такі вкладиші для військових медиків і водіїв. Частина партії зникла разом із вантажем, який повісили на Івана Мельника.

— Звідки це в мого сина? — спитав він.

— Спитай у прибиральниці. Багатоніжка теж, мабуть, із її кишені.

— Я питаю тебе.

Сергій витримав погляд і дістав телефон.

— Я викликаю Романюка. І поліцію.

Лікар приїхав швидко, пах дорогим тютюном і вулицею. Оглянув Андрія поверхово, поправив окуляри.

— Комаха могла потрапити недавно. Діти тягнуть до себе пледи, іграшки, що завгодно.

— А вкладиш? — спитала Марія.

— Теж міг потрапити недавно.

— Він не міг сам засунути це глибоко у вухо, — сказала вона.

— Теоретично можливе багато що.

— А вроджена глухота? — спитав Дмитро. — Ви казали, він не чує від народження.

Романюк відвів очі.

— Я говорив про результати скринінгу.

Ольга зробила крок уперед.

— Треба дивитися друге вухо. У лікарні. Не тут.

Сергій повільно повернувся до неї.

— Ти ще тут?

Він набрав номер і рівним голосом повідомив про спробу завдати шкоди дитині. Ольга відчула, як холод піднімається від підлоги до грудей. Андрій схлипнув, почувши різкий голос одним вухом, а Сергій тихо сказав, дивлячись на неї: «Посадять»…

Вам також може сподобатися