Два мільйони.
За нинішніми мірками сума не захмарна: на особняк у найдорожчому передмісті не вистачить. Та для Катерини, старшої інспекторки районного центру житлових субсидій, то були величезні гроші.
Павла наче підмінили, щойно він довідався про вклад. Раніше він вічно бурчав і міг тижнями не помічати, що дружина підстриглася. Тепер хоч став його за приклад дбайливим чоловікам: вечорами купував тістечка, сміття виносив без нагадувань. З такою собачою відданістю зазирав Катерині в очі, що їй ставало не по собі.
Потім її взялися вмовляти. Якось увечері вони з Павлом приїхали до Інни Юріївни. Замість звичного кислого обличчя на них чекали накритий стіл і трагічні зітхання. За чаєм свекруха раптом схопилася за груди й важко опустилася на табуретку. За монолог, що пролунав після цього, так і просилася театральна премія.
— Тиск замучив, сплю геть погано, — почала Інна Юріївна й, зронивши скупу сльозу, зізналася: — Кредит на мені висить. Страшенний борг, два мільйони. Кілька років тому взяла: дах на дачі треба було полагодити, та ще й далекому родичеві допомогти. Відсотки все набігають, сил уже ніяких. Колектори телефонують, погрожують. — Вона промокнула паперовою серветкою сухі очі. — Я вже думала дачу продати. Шкода ж, я її вам із Павлом залишити хотіла. Земля там родюча, будиночок міцний. З такими нервами, чого доброго, до онуків не доживу.
— Катю, ми ж свої, сім’я, — проникливо заговорив Павло. — У тебе гроші лежать, тільки знецінюються, а маму цей борг у могилу зганяє. Давай погасимо кредит. Наступного тижня мама з’їздить до нотаріуса, оформить дарчу на дачу одразу на нас обох. От куди будемо влітку вибиратися на шашлики. А там і діти підуть.
Щитовий будиночок на тій дачі похилився, ґанок підгнив, а бур’ян на ділянці стояв у людський зріст. Зате говорили про неї так, ніби обіцяли маєток із виноградниками.
Катерина звикла дивитися на речі практично, та Павла любила. Чотири роки вони прожили разом, облаштовували побут, будували плани. Допомогти своїм здавалося їй природним, та й власна ділянка стала б у пригоді. Інна Юріївна театрально зітхала, Павло благально дивився, і Катерина поступилася.
— Гаразд. Зняти гроші я зможу в понеділок. Тоді й переказ зроблю.
Свекруха мало не кинулася їй на шию. Донечка, рятівниця — як тільки вона її тоді не називала.


















Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.