— Не встигнуть, — відрізав Остап.
Із дорожньої сумки він дістав динамітну шашку, якою користувався, розчищаючи завали на гірських стежках. Короткий ґніт спалахнув від сірника. Остап наказав Катерині затулити вуха, вичекав мить і жбурнув шашку крізь розбите вікно туди, де перегруповувалися люди Гнатюка.
Вибух струсонув увесь дім. Із стелі посипався пил, балки жалібно заскрипіли, а ударна хвиля прокотилася двором. Кінь Гнатюка шарахнувся й скинув господаря в багнюку. Двох найманців, які ще трималися на ногах, вибуховою хвилею відкинуло до огорожі.
Остап не став чекати, поки дим і земляна курява розвіються. Він відштовхнув частину барикади й вибіг на ґанок із револьвером у руці. Під проливним дощем двір виглядав невпізнанно: дошки й уламки були розкидані по багнюці, коні металися, поранені стогнали біля перекинутої напувалки.
Гнатюк уже підвівся. Обличчя його було заліплене землею, плащ розірваний, однак гвинтівки він не випустив. Побачивши Остапа, ватажок підкинув ствол. Мисливець вистрілив першим, але мокре руків’я револьвера ковзнуло в долоні. Куля лише ковзнула по боці Гнатюка, розірвавши плащ, але не зупинивши його.
Постріл у відповідь обпік Остапові стегно. Ногу смикнуло, і він опустився на коліно, притиснувши долоню до рани. Гнатюк пересмикнув затвор і пішов до ґанку. На його обличчі з’явилася впевнена, жорстока усмішка.
— Погане місце ти вибрав для своєї останньої ночі, горянине.
Він зупинився, ретельно навів гвинтівку Остапові в груди й поклав палець на спуск…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
