Життя без прикрасЧастина 10 з 12
Розмір
Тема
Шрифт
Постріл із другого ствола рушниці Катерини прогримів раніше, ніж Гнатюк устиг натиснути на спуск. Вона з’явилася за спиною Остапа в задимленому дверному прорізі й вистрілила від стегна. Віддача озвалася гострим болем у забитому боці, але заряд досяг цілі. Гнатюка розвернуло, гвинтівка вилетіла з рук, і він упав обличчям у розкислу від дощу землю, більше не ворухнувшись.
Після безперервного гуркоту тиша, що настала, здалася майже нереальною. Чулися тільки злива, рідке іржання переляканих коней і далекий грім. Двоє вцілілих найманців устигли підвестися й побачили нерухомого ватажка поруч із жінкою, яка тримала рушницю, що диміла. Продовжувати бій вони не наважилися, кинули поранених, скочили в сідла й помчали дорогою до селища.
Їхні силуети швидко розчинилися за стіною дощу, тупіт став тихішим і зрештою зник. Катерина й далі тримала рушницю, аж поки не переконалася, що ніхто не повертається. Лише тоді ствол повільно опустився. Вона відчула, як тремтять руки: вся напруга, яка не дозволяла їй зламатися від миті появи братів, тепер разом покидала тіло. Але дім вистояв, а поруч був живий чоловік, який став між нею й загибеллю…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.