Share

Рідні брати силоміць утримували жінку, аж поки її крик не почув чоловік, здатний усе змінити

Остап усе ще стояв на одному коліні, стискаючи прострілене стегно. Підвівши голову, він побачив Катерину. Дощ змивав з її обличчя борошно й кров, мокре волосся прилипло до щік. Вона виглядала змученою, але незламною, і тієї миті Остапові здалося, що вродливішої жінки він ніколи не зустрічав.

— Я попереджала, — важко дихаючи, сказала Катерина. — Ніхто не забере мій дім.

Остап розсміявся, хоч сміх озвався болем у нозі.

— Нагадай мені ніколи з тобою не сперечатися, Катю.

На світанку гроза відійшла за хребет. Небо посвітлішало, повітря наповнилося запахом мокрої землі й хвої. Двір був поритий копитами, стіни дому вкривали сліди куль, двері лежали серед уламків, але господарство лишилося за Катериною.

Ближче до полудня приїхав Павло Коваль, який відповідав за порядок в окрузі, з кількома помічниками. Тривогу підняли втікачі-найманці: вони подалися до селища шукати лікаря й тим самим видали себе. Коваль оглянув зруйнований дім, зв’язаних братів і наслідки нічного бою, після чого лише похитав головою.

Назара й Мирона, який прийшов до тями, завантажили в закритий віз. Їм належало відповісти перед судом за напад, замах на вбивство й спробу шахрайства. Уцілілих людей Чумака також затримали. Забруднений папір, який брати хотіли змусити Катерину підписати, став доказом, а законні документи на господарство залишилися у власниці.

Катерина дивилася, як віз віддаляється розмитою дорогою. Назар не дивився в її бік, а Мирон сидів, опустивши голову. Вона не відчувала тріумфу. Після всього, що сталося, лишалися втома й гірке розуміння: люди, з якими її єднала кров, повернулися додому лише для того, щоб відібрати останнє. І все ж страх відступив. Їхні погрози більше не могли змусити її відмовитися від батьківського спадку.

Лікар туго перев’язав Катерині ребра, вправив пошкоджене плече й обробив рани. Потім наклав шви на стегно Остапові й наказав тому кілька тижнів не навантажувати ногу. Коли все скінчилося, Катерина вийшла на ґанок, накинувши на плечі ковдру. Біля загону Остап складав свої речі в дорожню сумку, явно збираючись покинути долину…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇

Вам також може сподобатися