Життя без прикрасНа п’ятий день задощило. Шостий теж минув під дощем, а на сьомий розлитий струмок забрав три стовпи огорожі на південному пасовищі.
Ранок Олександр провів по коліна в багнюці: натягував дріт, забивав нові стовпи замість знесених. Додому дістався промоклий, змерзлий — і зупинився на порозі. За його столом сиділа Ірина Марченко. Перед нею була кава, зварена Дар’єю.
— Це домашня перевірка, — сказала Ірина. — Товариство вимагає провести її не пізніше десяти днів після того, як діти потрапили в сім’ю. Будинок я вже оглянула, з обома дівчатками поговорила. Дар’я показала кухню. Розповіла, як ви вчили її коржі пекти, що кішка вмостилася на ґанку, що ліжко ви віддали їм, а собі залишили лаву. Ще сказала: за сім днів ви жодного разу не підвищили голосу. Вона це рахує.
Олександр глянув на Дар’ю. Та стояла біля печі з кавником. У її погляді було щось під’юдливе: спробуй-но сказати, що хоч слово тут неправда.
— Поки що діти залишаються у вас тимчасово, — сказала Ірина Марченко. — У серпні я приїду ще раз. Але спершу треба отримати листа, про якого ми говорили, — від священника.
— У нас у місті священника немає.
— Тоді його напише шкільний учитель Дорош, із головної вулиці. Сьогодні вранці ми з ним поговорили, він погодився.
— Ви й до нього вже встигли зайти?
— Я намагаюся не відкладати справ, Олександре.
Ірина встала з-за столу. Надягнувши пальто й підхопивши сумку, вона рушила до виходу, але біля самих дверей затрималася й повернулася до нього.
— Тих п’ятьох, що залишилися на станції, тут ніхто не взяв, — продовжила Ірина. — Вони поїхали потягом на північ. У наступному місті двом знайшли сім’ї, а Андрій, Михайло й Федір вирушили далі, ще в одне місто.
Олександр нічого не відповів.
— Дар’я питала мене про них, — продовжила Ірина. — Я пообіцяла розвідати й приїхати з відповіддю. Обіцянок, які даю дітям, я не порушую.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Очень трогательный и тёплый рассказ, не все в нашей жизни измеряется деньгами...