Оксана вийшла з пологового будинку із сином, але в машині для неї не залишилося місця — там уже сиділа рідня свекрухи

Роман укрився липким потом. Його пальці судомно затанцювали по екрану телефону, намагаючись перервати трансляцію, але телефон завис намертво. Від перегріву чи від карми — невідомо.

— Ксюше, негайно замовкни! — верескнула свекруха, хапаючись за серце, яке ховалося десь під несмаковитим піджаком.

— І не подумаю, — відрізала Оксана, беручи наступний млинець. — Раз уже ми на ярмарку чесності перед усією Європою, нумо пройдемося по асортименту. Романе, хлопчику мій, розкажи підписникам, як ти вчора пробив колесо й плакався татові, що в тебе немає грошей на шиномонтаж, бо ти спустив усі кредитні ліміти на тих самих скрипалів, які грали біля пологового будинку.

Бірґіт на екрані не витримала. Вона відкинулася на спинку плетеного крісла й зареготала. Голосно, щиро, заразливо.

— Світлано, — крізь сміх видушила європейська родичка, — я завжди знала, що ти любиш пускати пил в очі, але щоб залишити невістку з дитиною на узбіччі — це феноменально. Оскара в студію!

Світлана Аркадіївна стала кольору свого баклажанового піджака. Тітка Наталія нарешті проковтнула тарталетку й почала багровіти.

— Оксано, ти пошкодуєш про це, — прохрипів Роман, блідий як крейда.

— Єдине, про що я шкодую, — спокійно відповіла Оксана, — це те, що не попросила в тебе роздруківку з бюро кредитних історій до реєстрації шлюбу. Завтра вранці мій адвокат подає документи на розлучення. Усі чеки твоїх покупок, усі виписки за твоїми особистими позиками в нього вже є. Вішати свої картонні понти на мене ти не будеш. Аліменти я з тебе виб’ю, навіть не сумнівайся.

У кадр на боці Оксани раптом улізла дужа рука, демонструючи кухоль із чаєм.

— І передай мамі, Ромко, — прогудів басом Степан Олегович, з’являючись на екрані, — що онук у моїх надійних руках. А вам там смачного. Не вдавитеся морепродуктами за рахунок банку.

Бірґіт заплескала в долоні. Трансляція кипіла від сотень коментарів, де підписники змагалися в дотепності, розносячи на друзки ідеальне життя Романа.

Оксана всміхнулася востаннє, помахала в камеру й натиснула кнопку відбою. Екран у ресторані згас, залишивши Світлану Аркадіївну й Романа наодинці з рахунком за оренду та зруйнованою картковою імперією соцмереж.

Минув рік. Спроби Романа врятувати обличчя обернулися цілковитим крахом. Інтернет пам’ятає все. Його сторінка перетворилася на полігон для глузувань. Рекламні контракти зникли.

Нові так і не з’явилися. Кредитори почали обривати телефони з такою люттю, що Романові довелося спішно видалити всі акаунти, змінити номер і влаштуватися вантажником на околиці міста, переховуючись від судових виконавців. Світлана Аркадіївна в люті викреслила невістку зі списку живих, заразом посварившись із Наталією через те, що та в ресторані на нервовому ґрунті з’їла всі бутерброди.

Оксана жила спокійно й щасливо. Розлучення минуло жорстко, але результативно. Юристи відбили всі спроби Романа повісити на неї свої кредити. Степан Олегович став справжнім люблячим дідусем. Щовихідних він приїздив до сватів, лагодив усе, що ламалося, і порався з онуком на свіжому повітрі.