Життя без прикрасПісля цих слів Дмитро немов надломився. Він перевів погляд із матері на Настю, потім на Женю.
— Вийдіть усі, — зажадав він майже нечутно. — Мені треба подумати.
— Дмитре… — почала Настя.
— Вийдіть! — повторив він голосніше.
Стільки болю було в його голосі, що Настя взяла сестру за руку й повела до виходу. Раїса Василівна підхопила сумочку, теж рушила до дверей, але на порозі обернулася.
— Ти ще пошкодуєш, Насте. Мою сім’ю зруйнувала ти!
Слова вона виплюнула, а йдучи, щосили грюкнула дверима. Сестри стояли в коридорі. Із квартири нічого не долинало.
— Поїхали до мене, — тихо запропонувала Женя. — Навіщо тобі тут залишатися…
— Ні. — Настя похитала головою. — Це мій дім, і йти я звідси не збираюся. Мені потрібна правда. Завтра вранці поїду до поліклініки й сама все дізнаюся.
Женя обійняла її, поцілувала в маківку.
— Якщо буду потрібна, телефонуй. Приїду. Я поруч.
Сестра пішла. Настя залишилася в темному коридорі перед дверима своєї квартири. За цими дверима Дмитро мав вирішити, кого він обирає — дружину чи матір.
У четвер вона із шостої ранку лежала, не заплющуючи очей, і чула, як чоловік збирався на роботу: ходив квартирою, вмикав на кухні кавоварку, взувався в передпокої. До спальні він так і не зазирнув. Ранок для Насті почався зі звуку дверей, що зачинилися за ним.
Звичні шуми здавалися принесеними з паралельної реальності, у якій у них усе ще було добре. Настя підвелася й умилася холодною водою, намагаючись стерти з обличчя безсонну ніч. Із дзеркала дивилася незнайома жінка: щоки запали, очі згасли.
Вона вже не пам’ятала, коли вдавалося нормально поїсти — учора чи ще позавчора. Їжа не йшла до рота, а місця для інших думок не лишалося. Сьогодні треба було з’ясувати правду, хоч би чого це коштувало.
Софія прокинулася з плачем і від каші відверталася. Діти вбирають батьківську тривогу, як губка вбирає воду. Настя заколисувала доньку, співала їй колискову, хоча сама потребувала розради дужче за малечу.
О пів на дев’яту вона зателефонувала Жені.
— Побудеш із Софією пару годин? Мені треба з’їздити в одне місце, — попросила вона втомленим, але твердим голосом.
— Звісно, привозь.
За те, що сестра не стала розпитувати, Настя була їй вдячна. Через годину Софія вже залишалася в Жені, а Настя їхала автобусом. У сумці лежав записник: туди вона записала адресу поліклініки, яку назвала Раїса Василівна.
За вікном тяглися сірі будинки, люди поспішали у справах, машини стояли в заторах. Місто нічим не відрізнялося від учорашнього. Перехожі не могли знати, що в неї все всередині розвалюється на шматки й кожен день приносить новий біль.
Поліклініка виявилася старою будівлею 70-х років, з обшарпаними стінами та скрипучою підлогою. Запах ліків заповнював коридори з чергами; здавалося, тут усе просякло хворобами, надіями й розчаруваннями тисяч людей.
За товстим склом реєстратури сиділа втомлена жінка років п’ятдесяти. Настя підійшла до неї, намагаючись триматися впевнено.
— Добрий день. Можна дізнатися відомості про пацієнтку?
— Що саме вам потрібно? Ви її родичка? — запитала жінка, не відриваючись від комп’ютера.
— Так, це моя свекруха, Раїса Василівна Тесля. Хочу дізнатися діагноз за результатами обстежень. Вона попросила мене, сама прийти не може.
— Стороннім таких відомостей не повідомляють. Дату народження знаєте?
Настя продиктувала. За склом застукотіли клавіші. Поки жінка шукала запис, очікування стало нестерпним.
— Тесля Раїса Василівна. Останнє відвідування — 14 березня, диспансеризація, — без жодного виразу прочитала реєстраторка. — Практично здорова. Є невелике відхилення рівня холестерину, рекомендовано спостереження.
У Насті світ захитався. Вона вхопилася за край стійки, втримуючись на ногах.
— Тобто нічого серйозного під час обстеження не знайшли? — перепитала вона, хоча зміст висновку вже був зрозумілий.
— Не знайшли. Оформити довідку, щоб ви їй передали?
— Так, будь ласка.
Паспорт Настя діставала тремтячими руками. Потім сіла на тверду лаву в коридорі й, поки готували довідку, дивилася перед собою, не відводячи погляду.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.