Кілька секунд йому хотілося попросити її зупинитися, щоб вони могли поговорити без свідків. Та сором швидко поступився місцем образі.
— То це все було брехнею! — вигукнув Антон. — Ти дала мені повірити, що я сам розпоряджаюся своєю долею, а насправді весь цей час потай тримала все під своїм контролем.
— Я жодного разу не завадила тобі керувати компанією. — Валентина повільно похитала головою. — Я підтримувала тебе, бо довіряла тобі.
— І тепер цією ж довірою ти користуєшся, щоб мене знищити. — Антон указав на документи.
— Пане Костюк, річ не в тім, кому саме належать акції, — твердо втрутився Ігор. — Підстави для цих заходів — повноваження органів управління й обставини, які рада визнала істотними для компанії.
Антон залишив його слова без відповіді. Він дивився на Валентину, і очі в нього палали від люті.
— Перш ніж принижувати мене перед усіма, ти могла б зі мною поговорити.
Валентина відчула, що ще трохи — і вона заплаче.
— Скільки разів я намагалася з тобою поговорити, Антоне. Ти казав, що я нічого не тямлю у справах компанії, просив мене мовчати. А сьогодні звелів мені піти й пригрозив викликати охорону.
Заперечити йому не було чого. Він відвів очі.
У залі стало ще напруженіше, коли один із журналістів запитав Ігоря:
— Операції, які зараз перевіряють, стосуються відділу Юлії Дубровської?
— Попередніх висновків я не оголошуватиму, — відповів Ігор. — Не можна ставити під загрозу незалежну перевірку.
Кільком гостям вистачило й самого запитання, щоб повернутися до Юлії. Вона стояла біля виходу й так міцно стискала телефон, що побіліли кісточки пальців. Антон почав шукати її серед гостей.
— Юліє, підійди сюди, — наказав він.
Вона завагалася, та все ж підійшла.
— Зараз, по-моєму, не найкращий момент, — пробурмотіла Юлія.
— Ти знайома з цими контрактами? — Антон насупився. — Поясни їм, що з ними все гаразд.
Юлія глянула спершу на Ігоря, потім на Софію.
— Мій відділ завжди виконував вказівки, які отримував. За фінансові рішення, які ухвалюють в інших відділах, я відповідати не можу.
Антон завмер. Лише кілька хвилин тому ця жінка обіцяла розділити з ним майбутнє. Він розраховував, що вже вона-то стане на його бік без жодних застережень.
— Що ти таке кажеш?
— Я лише кажу, що кожен відділ відповідає за свою роботу, — тихіше промовила Юлія. — Не хочу, щоб мої слова зрозуміли неправильно.
Розгубленість змішалася в Антона з почуттям приниження. Місяцями Юлія запевняла його, що завжди буде поруч, що розуміє, чим йому довелося пожертвувати, що разом вони впораються з будь-якими труднощами. Тепер, коли його авторитет руйнувався, їй, схоже, важило тільки одне: захистити себе.
Валентина слухала без зловтіхи. Їй не треба було бачити, як Юлія зраджує Антона, щоб пересвідчитися в тому, що вона й так знала про їхні стосунки. Їй важко було уявити, що цей союз, збудований на зневазі до іншої людини, протримається, коли зникне вигода, яка його живила.
— Я знову прошу не розголошувати відомостей про перевірку, — сказав Ігор. — Тут, на святі, легко згарячу кинути звинувачення. Якщо комусь і доведеться відповідати за те, що сталося, це вирішуватимуть на підставі доказів.
Антон повернувся на середину сцени й обернувся до Валентини. У його погляді був відчай.
— Давай залагодимо це наодинці. Тобі не обов’язково продовжувати при всіх.
У погляді, яким вона відповіла, була недовіра. Ще кілька хвилин тому він сам звелів їй піти, погрожував покликати охорону й при всіх заявив, що для компанії вона ніколи нічого не важила. Тепер, коли йшлося про його власну репутацію, йому знадобилася розмова наодинці.
— Рада вже ухвалила рішення. Я не можу обговорювати його з тобою так, ніби це частина наших переговорів про шлюб.
— Я твій чоловік, — стишивши голос, сказав Антон.
Ці три слова прошили Валентину там, де ще жевріла остання надія. Стільки років вона чекала, що почує їх як зізнання у відданості. Тепер він вимовив їх так, ніби вони зобов’язували її слухатися.


















Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Справедливість.