Юлія непомітно дістала телефон. Вона похапцем написала контакту, записаному як Денис: «Операції, які ще не завершили, уже закінчили? Документи захищені?» Відповідь одразу не надійшла. Вона сховала телефон і спробувала повернути обличчю звичний вираз.
Та щойно Ігор згадав про перевірку деяких контрактів, Юлія зблідла. Досі вона вважала, що її планам заважає лише принижена дружина. Тепер доводилося зважати на те, що Валентина могла знати саме те, чого Юлія намагалася не доводити до відома основних акціонерів.
Антон нарешті заговорив. Він указав на Валентину:
— Це все маніпуляція. Хоч би й були в них акції, засновник і генеральний директор тут я. Жоден юрист не може зняти мене з посади посеред свята.
— Ніхто не заперечує, що ви заснували компанію, — терпляче відповів Ігор. — Але це не скасовує повноважень її органів управління. Рішення про відсторонення ухвалила рада директорів. Вона має на це право й дотрималася встановленої процедури. Рішення оформили документально й оголосили офіційно.
Антон подивився на двох, що прийшли з Ігорем, — на незалежну директорку й секретаря ради.
— Ви проголосували проти мене?
Софія Бірюкова ступила вперед.
— Ми голосували щодо пропозиції, до якої було додано документи. Їх вистачило, щоб побачити серйозні ризики для компанії. Ваш шлюб тут ні до чого, Антоне. Рада виконує свою роботу.
Антон стиснув кулаки. Уперше йому довелося визнати, що посада генерального директора не давала йому безмежної влади над компанією.
— Ви не можете ухвалювати таке рішення, навіть не вислухавши мене!
Софія залишалася серйозною.
— Ви отримували повідомлення про питання, які потребували пояснень. Якщо у вас є заперечення, ви можете подати їх в установленому порядку. Водночас рада зобов’язана захищати інтереси компанії.
Антон заметався сценою.
— Це все моя дружина влаштувала! Вона хоче розлучення, от і пустила в хід свої гроші, щоб мені помститися.
Валентину його слова вже не здивували, та від того не стали менш болючими. Вона підняла мікрофон.
— Антоне, рада ухвалила це рішення не тому, що ми розходимося. Якби ти виконував свої обов’язки в компанії, наші особисті проблеми так і залишилися б між нами.
Він глянув на неї з люттю.
— Тобі завжди хотілося тримати мене під контролем.
Валентина повільно похитала головою.
— Якби я хотіла тебе контролювати, хіба давала б тобі стільки років вирішувати самому? З чим я не могла змиритися, то це з тим, що свободу вирішувати ти сприйняв як право шкодити іншим.
У залі стало зовсім тихо. Дехто із запрошених на ювілей працівників групи «Костюк» із тривогою стежив за тим, що відбувалося. Біля колони сиділа Алла Удовик, бухгалтерка, яка допомагала перевіряти документи. Вона зчепила руки на колінах. Тижнями вона боялася, що запитання про рахунки коштуватимуть їй роботи. Тепер, слухаючи, як Валентина пояснює, чому компанію треба захистити, Алла розуміла, що недаремно повідомила про порушення.
— Нізащо б не подумав, що дружина генерального директора так тісно пов’язана з «Лозинським капіталом», — прошепотів колега, що сидів поруч.
— Я теж не знала, — тихо відповіла Алла. — Зате добре пам’ятаю, як Валентина залишалася працювати допізна. Мало хто дбав про цю компанію більше за неї. Їй ніколи не було потрібно, щоб про це знали всі.
Ігор попросив дозволу пояснити ще один бік рішення. Він не став оголошувати остаточних висновків чи звинувачувати когось у правопорушенні.
— Розпочато незалежну перевірку низки комерційних операцій. Поки з’ясовують обставини, рада вирішила обмежити ризики для компанії. Є контракти, у яких можливий конфлікт інтересів. Подекуди бракує документів. Є й пропозиції щодо передачі активів, які треба уважно вивчити.
— Це законні ділові рішення, — перебив його Антон. — Ви не маєте права ставити під сумнів кожен договір із моїм підписом.
— Законність цих операцій ретельно перевірять. Усі, хто брав у них участь, зможуть дати свої пояснення.
Валентина дивилася на чоловіка, і їй ставало дедалі сумніше. Він іще міг відповідально поставитися до того, що відбувалося, та, здавалося, навіть тепер його більше непокоїло, як відстояти свій авторитет, а не те, наскільки серйозні питання викликали його рішення.
Поки гості дивилися на сцену, Юлія спробувала непомітно піти. Вона рушила до бічних дверей, але її зупинив голос:


















Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Справедливість.