Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

На ювілеї компанії Антон танцював із колегою на очах у дружини, сподіваючись, що вона промовчить, як і раніше

Частина 13 з 35

Досі їй було важко думати про компанію окремо від шлюбу. Тепер вона вперше чітко розрізнила, за чим їй лишалося плакати, а щодо чого ще належало ухвалювати рішення. Шлюб добігав кінця. А компанію, у яку вона вклала кошти, працю й довіру, усе ще треба було захищати.

В останні дні перед ювілеєм Ігор зателефонував і попросив її терміново приїхати до офісу. З того, як стримано й серйозно він говорив, Валентина зрозуміла, що цей дзвінок не схожий на звичайні. Коли вона приїхала, на столі вже лежало кілька документів. Серед них була копія угоди про передачу часток участі.

— Ось ця сторінка. Подивися уважно, як тут розписалися. — Ігор указав на підпис.

Валентина схилилася над аркушем. Під заявою про згоду стояло її ім’я. Вона впізнала його одразу, хоча кілька секунд не могла збагнути, на що дивиться. Тоді взяла копію й піднесла до світла. Схожість була майже повною, але нахил літер здавався незвичним, та й останній ініціал був виведений якось не так.

— Я тут не підписувалася, — прошепотіла вона.

— Ти цілком певна? — Ігор не поворухнувся.

— Я вперше бачу цей документ. Ігорю, я б ніколи не погодилася на таку угоду, не з’ясувавши, чим вона обернеться. — Валентина звела до нього зблідле обличчя.

Ігор повільно кивнув і поклав копію перед нею.

— Копія знайшлася серед матеріалів щодо реорганізації, які ще належить перевірити. Щоб говорити про підробку, потрібен оригінал. Треба з’ясувати, як відбувалося підписання і хто брав участь у підготовці документа. Але вже зараз є підстави зберегти докази й передати це питання на незалежну перевірку.

Валентині здавалося, ніби земля йде з-під ніг. За роки Антонової холодності, Ларисиної зневаги й дедалі помітнішої присутності Юлії вона дійшла до того, що могла уявити собі розлучення — болісне, але цивілізоване. Та до паперу, що лежав перед нею, це її не підготувало. Виходило, що хтось міг від її імені дати хід операціям, які суперечили і її інтересам, і інтересам компанії.

— Думаєш, Антон про це знає?

— Без доказів я не стану його звинувачувати, Валентино. Але з’ясувати це ми мусимо. — Ігор подивився їй просто у вічі.

Вона підійшла до вікна. Під сірим небом місто жило у звичній метушні, ніби буря, що саме розгулялася в її житті, його не зачіпала. Їй пригадався Антон, іще зовсім молодий, зі сльозами вдячності після того, як її вкладення врятувало його компанію. Потім — обіцянки, якими вони обмінялися на весіллі, й нічні розмови про те, як їм обом хотілося створити щось довговічне. Вона пригадала й те, як Антон згодом відгукувався про її внесок, ніби її праця мало що важила.

Зрада чоловіка була лише частиною того, з чим їй тепер доводилося змиритися. Людина, якій вона довірила своє майбутнє, могла виявитися здатною поставити під загрозу все, що вони створювали разом.

— Я хочу знати правду, усю правду, — сказала вона, повернувшись до Ігоря. Очі в неї були вологі, голос лишався твердим. — Якщо хтось скористався моїм ім’ям без дозволу, йому доведеться за це відповісти.

Ігор зібрав решту паперів і акуратно склав їх у ту саму чорну папку, з якою згодом прийшов на ювілей.

— Тоді треба готуватися до розмови. Після неї багато що зміниться.

Не зводячи погляду з підпису, Валентина кивнула. Як їй бути з Антоном і чи можна ще врятувати шлюб, вона поки не знала. Їй і на думку не спадало, що Антон станцює з Юлією на очах у сотень гостей, а потім при всіх принизить дружину, тож їй доведеться відкрити частину правди, яку вона стільки років приховувала. Зате щодо справ компанії вона визначилася тут-таки, в Ігоревому кабінеті, поки він закривав папку. Хоч би як сильно вона любила Антона, цією любов’ю вона більше не виправдовуватиме своєї бездіяльності перед загрозою.

Вона знову перевела погляд на документ. Якщо вона не давала згоди, кому було вигідно, щоб усі повірили в протилежне? Цього запитання вже неможливо було позбутися.

— Якщо підпис підроблений, — продовжив Ігор, — то хтось спробував відібрати в тебе компанію, скориставшись твоїм же ім’ям.

Застереження Ігоря Дубровського ще звучало в неї у вухах. Валентина Лозинська стояла перед розкладеними на столі паперами, і кілька секунд до неї долинав лише далекий шум машин. Вона була готова викрити подружню невірність, допускала навіть зраду в справах. Але їй ніколи не спадало на думку, що хтось може видати себе за неї, щоб дати згоду на операції, від яких залежить доля групи «Костюк»…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

1

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
КсеняУкраїна

Справедливість.

Усі обговорення

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики