— Дякую, що приїхали. Ми зібрали вас, бо в нашій родині сталася біда. Мама тяжко хвора.
Він витримав паузу, даючи словам подіяти. Люди перевели на мене співчутливі й насторожені погляди.
— Після зимової хвороби в неї з’явилися проблеми з пам’яттю і розумом. Вона плутає події, бачить змови, звинувачує нас у неіснуючих кредитах і часом не впізнає близьких.
Я стояла з лійкою й не вірила, що син здатен розіграти такий спектакль. Вони вирішили оголосити мене душевнохворою. Тоді відомості про шахрайство можна було подати як фантазії літньої жінки, а її майно — знову взяти під контроль.
Оксана приклала хустинку до сухого ока й заговорила м’яким, скорботним голосом:
— Ми шукали хороших лікарів і клініку, хотіли забезпечити лікування. Але вона втекла з дому, оселилася в цій руїні й відмовилася повертатися. Потім закрила рахунки, тому ми навіть не можемо оплатити допомогу. Ми дуже боїмося, що вона зашкодить собі.
Людмила ахнула й притисла долоні до грудей.
— Галю, що ж ти робиш? Поїдьмо з нами. Тобі треба показатися лікареві, відпочити, підлікуватися.
Інші дивилися на мене зі сумішшю жалю, остороги й погано прихованої відрази. План молодих був простий: родичі радше повірять благополучному синові й вагітній невістці, які нібито з останніх сил намагаються врятувати самотню жінку, що живе серед руїн.
Їхні погляди тиснули сильніше за прямі звинувачення. Ще вранці це подвір’я було моїм безпечним місцем, а тепер кожен знайомий перетворювався на мимовільного суддю. Я бачила, як люди шукають у мені підтвердження Богданової розповіді: чи не надто довго мовчу, чи впевнено тримаю лійку, чи не здається вираз обличчя дивним. Оксана розраховувала саме на цю незручну настороженість.
Я мовчала, бо будь-яке заперечення вони негайно оголосили б новим симптомом. Варто було підвищити голос — і Богдан указав би на агресію. Почни я докладно пояснювати схему з кредитом — Оксана зітхнула б про нав’язливі фантазії.
Уперше з моменту свого вигнання я відчула, що можу програти. Їхня брехня була підготовлена спритно, а свідків мого спокою поруч не виявилося. Але саме тоді за спиною неголосно рипнула хвіртка.
— Дозвольте дізнатися, що тут за зібрання? — пролунав знайомий голос.
Усі обернулися. Доріжкою до будинку йшов дядько Мирон…
