Життя без прикрасВіктор дивився на неї й не відповідав.
— Підходив, — сказала Ірина. — Поки ви позавчора вночі його не перекинули.
— Я?! — Наталія притиснула долоню до грудей. — Ірино, що ви таке кажете? Ночами я сплю, як нормальні люди.
— А я восени бачив, як твої робітники біля порожньої ділянки канаву рили, — втрутився Петрович. — Ти тоді будувалася. Усе гадав, навіщо їм там копати. Виходить, для тебе кабель клали.
— Вони труби тягнули! Хіба мало що робітникам копати знадобилося! — Голос Наталії підвищився. — Ви тут усі з глузду з’їхали?
— Якщо приховувати нічого, подивимося й закінчимо, — спокійно сказав дільничний. — П’ять хвилин, і всі розійдуться.
Наталія озирнулася на альтанку. Гості вже облишили чай і стежили за розмовою; жінка в знайомому Ірині яскравому парео навіть підвелася зі свого місця. Відмовити на очах у відпочивальників Наталія не наважилася. Підібгавши губи, відійшла від воріт.
Шукати довго не довелося. Біля задньої стіни невеликого будиночка з насосами й нагрівачем басейну кабель виходив із землі й ішов усередину. Там виявився окремий щиток: до нього акуратно підключили лінію, яка живила нагрівач і сауну. Дільничний довго розглядав з’єднання, потім сфотографував щиток з усіх боків.
— Це будівельники, не я! — квапливо заговорила Наталія. — Я їм заплатила. Звідки мені знати, що вони там підключають? Я нічого про це не знала.
— Отже, будівельники, — промовила Ірина. — Вони ж за чаєм підказали вам, що в мами рахунки зросли з приїздом Віктора? Ви з першого дня знали, кого звинуватити. Заздалегідь приготувалися?
Наталія розтулила рота, але відповіді не знайшла.
— І гостинці мамі теж будівельники відвозили? — продовжила Ірина. Голос лишався рівним, як на виклику, хоча всередині її трусило. — Мед, полуниці… «Без Наталочки я б пропала». Ви привозили подарунків на триста, а мама потім зі своїх заощаджень платила за ваш басейн.
— То ви в бабусі електрику крали, а з нас дерли як за курорт? — обурилася жінка в парео, яка стояла біля альтанки, взявшись у боки. — Ромо, збирай речі! Сьогодні ж їдемо.
Інші гості перезиралися, перешіптувалися; хтось уже знімав усе на телефон. Посеред власного двору Наталія стояла зблідла й розгублена. Уперше їй нічого було сказати.
Дільничний закрив блокнот.
— Громадянко, доведеться проїхати до відділку. Там продовжите щодо будівельників.
Надвечір біла машина зупинилася вже біля маминої хвіртки. Наталія повільно вибралася назовні з конвертом у руках. Без косметики, у простій сірій кофті, з обличчям без усмішки вона здавалася постарілою за день років на десять.
Оксана Василівна вийшла на ґанок і зупинилася. Ірина стала біля неї.
— Оксано Василівно… — Наталія не підводила голови. — Тут за червень і липень, я все порахувала. Ще додала за клопіт. — Вона простягнула конверт. — Будь ласка, не доводьте до суду. Мені сказали: якщо відшкодовано й претензій немає… Будь ласка. Ми ж стільки років із вами…
Мама відповіла не одразу. Спустившись із ґанку, вона взяла конверт, розкрила й почала повільно відлічувати гроші, беззвучно ворушачи губами. Взяла рівно свої платежі за червень і липень. Решту повернула в конверт і подала Наталії.
— Своє заберу. Чужого мені не треба, — тихо сказала вона. — Судитися з тобою не буду. Не вмію я цього.
Наталія підвела очі; у них майнуло полегшення.
— Дякую вам, Оксано Василівно. Дякую, я…
— Тільки більше сюди не приїжджай, — так само неголосно перебила мама. — Ні з медом, ні без меду. Я тебе як рідну зустрічала, Наталю. Усім розповідала, яка ти добра. А ти…
Не закінчивши, вона повернулася й пішла в дім. Наталія ще постояла біля хвіртки, потім сіла за кермо. На цій вулиці її більше не бачили.
Сезон у неї завершився раніше, ніж зазвичай. Без чужої електрики басейн погано прогрівався, а холодна лазня — погана реклама. Ті, хто недавно наввипередки хвалив щедру Наталію, тепер, почувши її ім’я, відверталися й підтискали губи.
Коли стемніло, Ірина вирушила до Віктора. За день вона сто разів добирала слова, але біля хвіртки все одно не могла наважитися постукати. Будь-яке пояснення здавалося то жалюгідним, то дурним, то нещирим.
Поділіться враженням від історії
2Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Жаль потрасеного часу на цю бредятину
Мне очень понравился рассказ