Каті було гидко, але втручатися вона не збиралася. Потім Альонка спробувала поцілувати Федора. Той відсторонився, щось почав їй пояснювати. Альонка розридалася й кинулася до зали. Ні на кого не дивлячись, схопила сумочку й була така. Усі зрозуміли, що відбувається, але обговорювати не стали, звісно. Легкості й настрою вечору ця ситуація не додала. Незабаром приятелі розійшлися.
Альонка вибачилася потім перед Катею, написала довге повідомлення, але Катя все одно не уявляла, як їм після цього зустрічатися, спілкуватися. Банально в очі одна одній дивитися. На полегшення Каті, цього їм робити й не довелося. Альонка забрала документи з університету й поїхала на своєму новенькому автомобілі, дядьковому подарунку, яким так пишалася, до столиці. Починати нове життя, будувати кар’єру, вчитися. Друзям вона повідомила, що їхнє маленьке містечко стало для неї надто тісним. Усі підтримали Альончин порив, але кожен, найімовірніше, здогадувався про справжні причини Альончиної втечі. Напевно, та зустріч у кафе й стала останньою, коли вони отак усі разом зібралися.
Приятелі спілкувалися в соцмережах довгий час, обмінювалися новинами й фотографіями. Судячи з усього, з кар’єрою й достатком в Альонки все було гаразд, а от із особистим життям не складалося. А Каті так хотілося, щоб подруга зустріла свою людину й знайшла щастя. Бажала їй цього від щирого серця, адже Катя трохи винуватою себе перед Альонкою почувала за те, що Федір вибрав саме її. Хоча й розуміла, що, звісно, в цьому немає жодної її провини.
Через роки
Поступово спілкування з колишніми однокласниками майже зійшло нанівець. Майже, але не зовсім. Зі святами вони одне одного все ще вітали, хоча тепер у кожного було своє життя, повне турбот, тривог, справ. Не було в ньому місця й часу для старої дружби. Катя й Федір одружилися. Альонка на весілля не приїхала, а от Стас і Олег були на святі.
На той момент усі вони вже були цілком відбулимися людьми. Федір — затребуваний вебдизайнер, який співпрацював віддалено з найбільшими й найуспішнішими компаніями в цій сфері. Олег — професійний перекладач, він досконало знав кілька мов, але спеціалізувався на китайській. Стас відкрив свій бізнес, пов’язаний із ремонтом автомобілів. У подробиці він не вдавався, але з того, що розповідав, Катя робила висновки, що працює Стас за якимись авантюрними схемами, і дуже цьому радіє. Що ж, така поведінка завжди була в його дусі.
Компанії як такої вже не було, приятелі все віддалялися, Альонка давно жила в іншому місті. Через якийсь час поїхав і Олег за кордон, з ним спілкування припинилося. А потім, десь за десять років після закінчення вишу, Стаса посадили. Розкрилися якісь його досить великі схеми, і отримав успішний підприємець доволі значний строк.
Катя й Федір були беззастережно щасливі разом довгий час. Затьмарювала сімейну ідилію лише відсутність дітей. Катя довго обстежувалася, але замість бажаного материнства отримала свій діагноз, який, якщо дивитися правді в очі, рано чи пізно забере її життя. Найімовірніше, рано.
І от тепер Альончина машина біля під’їзду. Це могло означати лише одне, особливо в ситуації, що склалася, коли Катя мала до вечора залишатися в лікарні. Альонка не залишила мрії про Федора. Вона зберегла, пронесла крізь роки почуття до нього і тепер повернулася успішна, красива, здорова, щоб завершити те, що спробувала зробити тоді на балконі кафе — заволодіти Федором. А Федір? Серце Каті болісно стиснулося. Він утомився від хвороби дружини. Може, йому страшно. Навіть напевно. Тому він і став легкою здобиччю для колишньої подруги, яка так довго й так міцно в нього закохана. Оце зрада.
Несподіваний поворот
Катя рішуче увійшла до під’їзду, піднялася пішки на свій поверх, відчинила двері ключем і ступила в кухню, звідки долинали голоси. Побачене трохи здивувало. Так, справді, Альона й Федір були разом. Вони сиділи за кухонним столом, схилившись над… картою. Знайомою картою, тією самою, яку колись давно намалював для Федора сусід його бабусі. Вони зовсім не виглядали як пара. Радше як давні приятелі, зосереджено зайняті якоюсь справою.
— Катю, ти як тут?
