Життя без прикрасЯ пізнавала його за дрібницями, яких раніше не помічала. Вечорами Артем любив читати історичні хроніки. Книжку тримав лівою рукою, а правою розмірено постукував олівцем по столу. За їжею виявилося, як він терпіти не може рідких протертих каш. Куховарка напихала його ними, переконана, що хворому таку їжу легше їсти. Поївши, він ретельно витирав губи лляною серветкою, а потім акуратно її складав. В усьому цьому я помічала, з якою люттю він оберігає ту самостійність, що в нього залишилася, можливість хоч у чомусь обходитися без чужої допомоги.
Раніше мені здавалося, що тяжка інвалідність насамперед потребує співчуття. Поруч із ним я зрозуміла: найбільше такі люди ненавидять жалість. Важливо, щоб інші визнавали в них людей, які мають гідність.
Одного ранку, за сніданком, він несподівано запитав:
— Довго ти ще маєш намір тут залишатися?
Кавник завмер у мене в руках.
— Я не жену тебе, — продовжив Артем уже тихіше. — Сам не можу розібратися, чого мені більше хочеться: щоб ти була поруч чи щоб пішла.
Я зустріла його погляд.
— Я теж не знаю, чи надовго. Але зараз іти мені не хочеться.
Він відповів не одразу.
— Тоді залишайся. Тільки якщо це жалість — забирайся негайно. Подачок мені не треба.
Мені було боляче це чути. Нестерпно думати, що для нього я лише доглядальниця, яка взяла на себе благодійний обов’язок.
Наступного дня без попередження приїхали родичі. Економка прибігла з кухні перелякана.
— Ірино, тітка Артема приїхала, Раїса Федорівна. Ви з нею обережніше. Зла жінка, отруйна, як гадюка.
У вітальні мене зустрів зневажливий погляд поверх окулярів. На тітці був строгий чорний костюм і безліч важких золотих прикрас.
— Отже, це ти тепер законна дружина нашого бідолахи. Личко миленьке. Кажуть, мати в тебе зелень на ринку продає, а ти секретаркою за копійки працювала. Що в тебе ще є, Попелюшко?
Я спокійно усміхнулася.
— Мама заробляє чесно, торгує овочами. Я була діловодкою. Соромитися нам нічого.
Раїса Федорівна вульгарно зареготала.
— Яка простота! Ти тут потрібна для годиться, щоб родинну ганьбу прикрити. За тебе шалені гроші віддали, зі злиднів витягли. Дякуй і знай своє місце.
Я випросталася.
Поділіться враженням від історії
2Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Мені сподобалась розповідь. Дуже добре, що Іра розгледіла свою людину. В житті почуваєш щастя тоді, коли поряд рідна людина, людина, яка тебе розуміє і підтримує.
Спокій і радість за героїв