Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Ірина утримувала дім власним коштом, але після звістки про її премію чоловік зажадав по 60 тисяч на місяць для своєї матері

Частина 6 з 8

— А ви?

— А я невістка і власниця квартири, у якій, як я розумію, щось сталося, — рівно відповіла Ірина.

— От. — Слідчий відкинувся на спинку стільця й задоволено потер руки. — Власниця, чудово. Дівчино, сідайте. Зараз я вам розповім захопливу історію, від якої ви, певен, отримаєте масу вражень.

Ірина сіла на вільний скрипучий стілець. Олексій і далі тупцяв посеред кабінету, важко дихаючи.

— Отже, — почав Довгань, розгортаючи тонку папку. — Сьогодні о 10:45 на пульт диспетчерів охорони надійшов сигнал про несанкціоноване проникнення до вашої квартири. Спрацював датчик руху в коридорі, потім у спальні. Група швидкого реагування прибула на місце через чотири хвилини.

Ірина насупилася.

— Зачекайте, двері зламали?

— У тому й принадність, що ні. — Слідчий усміхнувся. — Двері відімкнули рідним ключем, без шуму й пилу. Хлопці з ГШР влітають у квартиру в бронежилетах, з автоматами напоготові, очікуючи побачити запеклих квартирних злодіїв. І кого вони бачать? — Довгань театрально вказав ручкою на Тамару Антонівну, що зіщулилася в кутку. — Вони бачать ось цю шановну громадянку, яка стоїть перед розчахнутою шафою, тримає в руках якусь стару шкіряну сумку й вельми спритно розпихає по кишенях свого пальта пачки готівки.

В Ірини всередині раптом усе стало на свої місця. Пазл склався з таким гучним клацанням, що, здавалося, це почув увесь кабінет. Учорашній скандал, розмова про шістдесят тисяч. Вимога Олексія оплачувати оренду. Вона повільно повернула голову й подивилася на чоловіка. Олексій переступав з ноги на ногу. Його обличчя набуло кольору несвіжого асфальту. Він уникав дивитися на дружину.

— Ти… — Ірина вимовила це дуже тихо, але від її тону навіть слідчий перестав усміхатися. — Ти дав їй ключі від квартири й послав її туди в робочий час по мої гроші.

— Я нічого такого не робив, — пискнув Олексій, задкуючи до стіни. — Тобто так, я дав їй ключі, але вона мала взяти тільки своє, те, що їй чесно належить. Ми ж учора все обговорили. Це компенсація.

— Тобто ви підтверджуєте, — втрутився Довгань, швидко роблячи позначку в протоколі, — що ви передали ключі третій особі, доручивши їй вилучити готівкові кошти власниці без її згоди?

— Та я не вилучала! — заревла Тамара Антонівна, раптом знайшовши голос. Вона підскочила зі стільця, розмахуючи руками. — Та що ви з мене злодійку робите? Я порядна жінка. Там було багато грошей, ціла пачка була, а я взяла рівно шістдесят тисяч, ні копійкою більше. Та я могла б усе забрати, хто б там рахував у тій її драній сумці. Але я чесна, я взяла тільки те, що мені належить по справедливості за те, що вони живуть у її батька. Це мої гроші…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

1

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію
Тетяна.Україна

Нахабство не має меж.

Усі обговорення

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики