Життя без прикрасВона переводила погляд з аркушів на мене.
— Ти проник до мого кабінету в нашому будинку! І вкрав мої папери!
— Перш ніж звинувачувати його в порушенні закону, поясніть, звідки взялися ці медичні висновки, — одразу сказав Леонід.
Лариса замовкла. Павло ступив до дверей, але Леонід помітив цей рух.
— Павле Сергійовичу, зараз і вам не раджу йти.
— Це погроза?
— Попередження. Матеріали вже передано тим, хто має ними займатися. Якщо ви зникнете, це викличе цілком зрозумілі запитання.
Супровідники, які приїхали з Ларисою, перезирнулися. Один із них не витримав:
— Нам хтось може пояснити, у що ми втрапили?
— Ні в що, — різко відповіла Лариса. — У чоловіка гострий психічний епізод. Його адвокат чомусь вирішив підтримувати цю маячню.
— Тоді погляньте й на ці папери, — запропонував Леонід.
Він поклав поруч із висновками банківські виписки, відомості про фірми Павла й документи про перекази з рахунків Максима. Лариса прочитала перші рядки й відвела очі.
— А в цій теці — незалежний огляд Максима, — сказав я, дістаючи її.
Павло стежив за моїми руками, проте до столу не підійшов.
— Лікарі зафіксували активні рухи в ногах, — продовжив я. — Нинішній стан сина не збігається з тим, що ви описували роками: повною втратою рухової функції без жодних змін.
— Із цього нічого не випливає, — швидко заперечив Павло. — За неврологічних захворювань буває…
— Тут іще попередні результати аналізу ліків, — перебив я, поклавши наступний документ.
Він не закінчив фрази. Лариса спробувала відповісти за нього:
— Побічні ефекти є в будь-яких ліків.
— Із цим я не сперечаюся. — Я кивнув. — Тому зразки вже направлено на офіційне дослідження. І сина обстежили лікарі, незалежні від вас.
— Це ти все організував? — запитала вона Максима.
— Ні, мамо. Ти почала це десять років тому.
Лариса сіпнулася, наче він ударив її.
— Як ти можеш так говорити?!
— Легко, — відповів син.
У його голосі з’явилася холодна твердість, якої я раніше не чув.
— За останні місяці я наслухався ваших розмов, — продовжив Максим. — Ви обговорювали, як збільшити дозу. Ти збиралася спершу розібратися з татом, а потім знову взятися за мене. Я це знаю.
— Ти нічого не зрозумів!
— Одне я зрозумів точно: без ваших препаратів я стою.
Лариса знову рушила до нього.
— Максиме, вислухай мене. Батько використовує тебе, щоб виступити проти мене.
Син підняв долоню.
— Зупинися. До мене не підходь.
Вона послухалася. Жоден мій доказ не зупинив її так, як ця заборона. Досі вона ще сподівалася повернути колишню владу: підійти, поправити ковдру, дати ліки, сказати, що знає краще. І Максим підкориться. Але він стояв перед нею на слабких ногах і вперше сам вирішував, наскільки близько підпустити матір.
Леонід поглянув на годинник.
— Мабуть, виставу час завершувати.
— Яку виставу? — Лариса повернулася до нього.
З глибини коридору долинули кроки. До передпокою ввійшли кілька людей, які не мали стосунку до привезених нею супровідників. Один співробітник відрекомендувався й спокійно попросив усіх залишатися там, де вони стоять.
Лариса повільно відступила.
— Що тут відбувається?
— Тепер ваші папери, грошові операції та лікування Максима перевірятимуть офіційно, — пояснив Леонід.
— Ви не маєте права вдиратися до мене додому!
— Це також дім Віктора. А необхідні дії в межах перевірки не залежать від вашої згоди.
Вона подивилася на мене. Ласкавий погляд і удавана тривога зникли; залишилася лють.
— Ти вирішив так зі мною вчинити.
— Ні, Ларисо. До цього призвели твої власні вчинки, — відповів я, похитавши головою.
Потім вона подивилася на Максима, і цей погляд виявився страшнішим за все попереднє. Я не побачив ні каяття, ні болю, ні бажання дізнатися, як син прожив ці роки. Перед нею наче була річ, що перестала підкорятися, втрачений актив. Максим теж зрозумів, як вона до нього ставилася.
— Тепер зрозуміло, навіщо тобі був потрібен мій візок, — тихо сказав він.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.