Життя без прикрасКоли за ним зачинилися двері ванної, Дарина залишилася на кухні сама. Тиша. У ній вирізнялися лише гудіння холодильника й віддалений шум машин за вікном. На телефоні, що лежав на столі, було 10:55. Ніхто ще не зателефонував, і це здавалося дивним: після весілля рідні та друзі зазвичай із самого ранку діляться враженнями, розпитують, як справи.
Тут екран засвітився. Незнайомий номер змусив Дарину насупитися, але вона відповіла:
— Алло?
— Добрий день, Дарино Андріївно.
Чоловік говорив ввічливо, трохи офіційно.
— Так, слухаю. З ким я розмовляю?
— Це Артем Романович із «Теплого ліхтаря», адміністратор. Учора ваше весілля в нас було.
— Добридень! — зраділа Дарина. — Ще раз дякую за свято. Ви все чудово влаштували.
— Будь ласка. Тільки зараз я з іншого приводу. — У голосі з’явилася напружена серйозність. — Дарино Андріївно, справа доволі делікатна.
— Що сталося? — насторожилася вона.
— Сьогодні вранці технік перевіряв нашу систему спостереження. Напередодні був невеликий збій, от ми й переглядали записи, щоб переконатися, що все працює. І знайшли… — Він затнувся. — Дещо знайшли. Це пов’язано з вашим весіллям.
— Не розумію. Які записи? Про що ви?
— Телефоном я не можу вам цього пояснити. Треба, щоб ви самі подивилися. Повірте, без серйозної причини я б вас не турбував.
У Дарини почастішав пульс. Думки плуталися: раптом хтось щось украв або гості посварилися й побилися? Але ж нічого подібного вона не пам’ятала. Вечір минув спокійно, розходилися всі мирно.
— Гаразд, — повільно відповіла вона. — Я приїду. О котрій можна?
— Краще не відкладати. Я сьогодні тут до вечора. І ще, Дарино Андріївно… — Він помовчав. — Прошу вас приїхати без чоловіка. Самій. І йому поки що нічого не розповідайте, будь ласка. Це важливо.
— Чому без чоловіка? — Дарина навіть підвелася зі стільця. — Та що ви там побачили?
— Чекатиму в кабінеті. Приїдете — подивитеся. Повірте мені, спершу вам треба побачити все самій.
Попрощавшись, адміністратор завершив розмову. Дарина так і залишилася з телефоном у руці, дивлячись перед собою. Від колишнього спокою нічого не лишилося. Вона не розуміла ні цього дивного прохання приїхати самій, ні того, що за запис їй збираються показати.
У ванній зашуміла вода: Віктор увімкнув душ. Дарина ковтнула — у роті пересохло. Може, Артем Романович помилився, щось переплутав? Але він говорив так серйозно, навіть стривожено. З таким голосом не телефонують через дрібницю.
Вона почала знову пригадувати весілля. Віктор був із нею: вони танцювали, сміялися, слухали привітання. Вероніка трохи перебрала й до всіх загравала, але для неї це було звично. Нічого незвичного Дарина вчора не помітила.
І все-таки один епізод знайшовся. Дарина насупилася, пригадуючи довгий танець із татом — хвилин десять точно. Віктор тоді кудись відійшов, і весь цей час вона його не бачила. Повернувшись, він пояснив, що виходив зателефонувати в робочих справах. Учора ці слова не викликали жодних підозр.
Від запаморочення довелося підвестися, пройтися кухнею і знову сісти. Залишатися вдома й гадати було неможливо — так вона збожеволіє. Треба їхати й дивитися цей запис.
Віктор з’явився після душу з мокрим волоссям, свіжий і веселий.
— Зараз одягнуся — і в сервіс. До обіду буду вдома, разом поїмо, добре?
— Добре, — кивнула Дарина, намагаючись, щоб голос не здригнувся. — А я, мабуть, до Жанночки зазирну. Вона в нас учора сумку залишила.
Жодної сумки Жанна не залишала. Іншого пояснення Дарина вигадати не змогла, а переповісти дзвінок було немислимо: адміністратор вимагає терміново приїхати дивитися якийсь запис, та ще й без чоловіка. Це звучало б безглуздо.
— Домовилися, — сказав Віктор, цьомнув її в щоку й пішов одягатися.
За двадцять хвилин він поїхав. Дарина сіла на диван і обхопила коліна. З кожною хвилиною тривога посилювалася, думки поверталися до запису. Якщо там щось погане… Ні, навіть додумувати цього їй не хотілося.
Зібралася вона швидко: натягнула джинси, светр, куртку, взяла ключі з сумкою й вийшла. Кнопку ліфта натискала тремтячою рукою. Було паскудно. Усе всередині протестувало, кричало: не їхати, не дивитися, не треба. І все ж страх разом із цікавістю змушували йти далі.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.