Розчавлена горем Олена крізь ридання так і не змогла нічого виразно йому відповісти, лише безпорадно закривши обличчя тремтячими руками. Пізньої ночі того ж самого дня вона в деталях і зі сльозами розповіла про все, що сталося, Дмитрові. «Що ти таке кажеш?! Цей старий маразматик справді бачив нас із тобою разом?!» — від шоку обличчя Дмитра миттєво стало білим як крейда.
«О Боже, що ж нам тепер із усім цим робити, мій любий Дімо?» — невтішно плакала до смерті перелякана Олена. У цю мить Дмитро вперше по-справжньому усвідомив усю жахливу серйозність і небезпеку їхньої теперішньої ситуації. Через цей дурний прокол усе їхнє спокійне й розмірене життя могло в одну мить зірватися в прірву.
«Послухай, Олено, якщо він справді втілить свою погрозу в життя й розповість усе Насті, нам кінець. Нам треба негайно й назавжди припинити наші таємні стосунки», — з важким серцем виніс свій вирок Дмитро. Почувши ці страшні слова, гіркі сльози відчаю потекли з запалених очей Олени ще сильніше, ніж раніше.
«Невже нам справді треба піти на такі крайні заходи й розлучитися назавжди?» — з надією запитала вона. «Зрозумій, у нас просто немає жодного іншого виходу, адже ми зобов’язані будь-якою ціною захистити ні в чому не винну Настю», — твердо відповів чоловік. Саме в цю трагічну мить вони обоє остаточно зрозуміли, що їхній короткий і прекрасний час таємного кохання безповоротно добігає кінця.
Рівно за один болісний тиждень Дмитро й постаріла від горя Олена таємно зустрілися востаннє. Мовчки сидячи в знайомій квартирі Олени, вони довго й пильно дивилися одне на одного з абсолютно невимовним, всепоглинальним смутком. «Скажи мені чесно, це справді наш остаточний кінець?» — зірваним, тремтячим голосом запитала вбита горем Олена.
«Так, так треба зробити заради безпеки, і ми обоє це прекрасно розуміємо», — глухо відповів він. Чоловіче серце Дмитра в цю мить буквально розривалося на дрібні шматки від нестерпного болю, але він, як глава сім’ї, був просто зобов’язаний прийняти цю жорстоку реальність. Через цілком реальну загрозу викриття з боку сусіда Бориса продовжувати їхній роман було категорично не можна.
«Але знай, я завжди пам’ятатиму й любитиму тебе, моя рідна Олено», — щиро зізнався Дмитро на прощання. «І я теж завжди сильно любитиму тільки тебе, мій єдиний Дімо», — крізь сльози відповіла жінка. Після цих слів вони підійшли одне до одного й неймовірно міцно обійнялися востаннє у своєму житті.
У ці прощальні секунди невблаганний час у тихій кімнаті для них наче цілком зупинив свій звичний плин. «Прошу тебе про одне, будь ласка, зроби мою Настю по-справжньому щасливою», — тихо попросила Олена, наостанок ніжно погладивши Дмитра, що плакав, по напруженій спині. «А ви, я певен, ще обов’язково зустрінете на своєму шляху дуже хорошу й гідну людину», — спробував він її втішити…
