Від побаченої неподобності обличчя старого Бориса бридливо й злобно перекосилося в гримасі. «Та що ж це взагалі таке тут відбувається серед білого дня?!» — шоковано прошепотів він. «Рідний зять і його теща, докотилися, просто розуму не збагнути!» — обурювався про себе консервативний сусід.
У таку гидоту нормальній людині було просто фізично неможливо повірити, але він чітко й ясно бачив усе це на власні очі. Того ж вечора розлючений Борис Іванович рішуче набрав домашній номер телефону Олени. «Олено Петрівно, нам треба терміново зустрітися, у мене до вас є одна дуже важлива розмова», — безапеляційно заявив він у слухавку.
Досвідчена Олена миттєво відчула щось украй недобре й небезпечне через такий крижаний і сталевий тон зазвичай м’якого Бориса. «А про що конкретно піде наша розмова, якщо не секрет?» — спробувала обережно вивідати жінка. «Такі серйозні й брудні речі не обговорюються телефоном, нам треба обов’язково зустрітися з вами особисто», — відрізав сусід.
Наступного дня під час їхньої зустрічі в безлюдному кафе між ними відразу повисла просто відчутна, важка напруга. Борис вирішив не тягнути час і почав розмову першим: «Олено Петрівно, я випадково бачив вас учора вдень біля вашого під’їзду». «І що ж такого незвичайного ви там побачили?» — тремтячим голосом запитала Олена, хоча з його зневажливих очей уже прекрасно зрозуміла страшну відповідь.
«Ви там були разом зі своїм молодим зятем», — процідив крізь зуби Борис Іванович. «І при цьому ви обоє поводилися на вулиці вельми й вельми певним, недвозначним чином». Від цих жорстоких слів і усвідомлення повного провалу обличчя нещасної Олени миттєво й страшно зблідло.
«Послухайте, Борисе Івановичу, ви все не так зрозуміли, це просто безглузда випадковість…» — спробувала вона жалюгідно виправдатися. «Олено Петрівно, будь ласка, припиніть цей цирк, я ж далеко не сліпий дурень і чудово все бачив на власні очі», — і в голосі розчарованого Бориса тепер зазвучав справжній, неприхований гнів. «То ось, виявляється, з якої саме причини ви тоді так категорично мені відмовили?»
«Маючи такі брудні й мерзенні інтимні стосунки із законним чоловіком власної доньки, вам, звісно, було не до мене», — з відразою виплюнув він. Загнаній у кут Олені зараз було просто абсолютно нічого заперечити на ці залізобетонні звинувачення. «Борисе Івановичу, благаю вас, ну що ви таке страшне собі надумали про нас?» — зробила вона останню, відчайдушну спробу врятуватися.
«Спати в одному ліжку з офіційним чоловіком власної рідної доньки — це ж просто немислимо!» — голос обуреного Бориса помітно підвищився, і рідкісні відвідувачі кафе почали з цікавістю озиратися в їхній бік. «Заради всього святого, благаю вас, говоріть трохи тихіше, будь ласка», — у паніці благала готова розплакатися Олена. «Ви просите мене говорити тихіше?! Ви самі розвели у своїй родині таку неймовірну гидоту, а тепер ще смієте просити мене про тишу?!» — обурювався чоловік.
«А ви взагалі хоч на секунду подумали своєю головою про те, що буде з психікою вашої бідної доньки, якщо вона раптом про все це дізнається?» — продовжував тиснути на болюче сусід. Ці жорстокі, але цілком правдиві слова Бориса зараз безжально різали материнське серце Олени, мов найгостріший ніж. «Скажіть прямо, Олено Петрівно, ви збираєтеся негайно припинити це неподобство?» — поставив він жорсткий ультиматум.
«Чи ж мені доведеться виявити громадянську позицію й самому все докладно розповісти вашій нещасній доньці?» — пригрозив шантажист. «Ні, благаю вас, тільки не це!» — у жаху й розпачі скрикнула зламана Олена, і по її блідих щоках покотилися великі сльози. «Тоді що саме ви тепер робитимете з усією цією ситуацією?» — максимально холодно й відсторонено запитав переможець Борис…
