Для Оксани ці два дні виявилися раєм. Шкарпетки більше не валялися по квартирі, ніхто не вичитував за недостатньо просмажене м’ясо й не замикався у ванній на сорок хвилин заради власної краси. Вона передивлялася улюблені серіали, замовляла легші ресторанні салати й залюбки розбиралася у витратах. Без годувальника щомісячний бюджет зменшився майже наполовину — справжнє фінансове диво.
Другого вечора пролунав дзвінок. Гостей Оксана не чекала, до доставки залишалася ще година. Зазирнувши у вічко, вона здивовано звела брови: за дверима важко дихала Раїса Іванівна. Поряд височів неосяжний картатий баул, із бічної кишені визирала зелена кришка банки з огірками. Свекруха сяяла азартом і тріумфом.
Оксана зітхнула, повернула ключ у замку й прочинила двері, не знімаючи ланцюжка. Раїса Іванівна випнула груди. Не чекаючи запрошення, вона гучно промовила, немов репетирувала це всю поїздку в потязі:
— Ну що, тарілочнице, годівниця закрилася? Тебе синові більше утримувати не треба, тепер я в нього на шиї посиджу!
Вона всміхнулася переможницею, приготувавшись до жаху, сліз і прохань змилуватися. Подумки вже вибрала собі найкращу кімнату, з вікнами у двір, і взялася за ручку баула: час було втягнути його на світлий килимок невістки.
Господиня в затишному шовковому халаті залишалася у дверях, наче статуя спокою. Вона не відступила ані на волосину.
— Перепрошую, ви до кого прийшли? — майже світським тоном поцікавилася Оксана.
Раїса Іванівна затнулася. Підняті брови викривили ретельно виведені олівцем дуги.
— До сина! Він сказав, що на тебе тепер ані копійки не витрачає. Ось і поживу по-людськи, поки ви розлучаєтеся. Пусти вже, чого стовпом стала?
Оксана всміхнулася. Так могла б вишкіритися акула, помітивши здобич, яка сама пливе до неї.
— Зачекайте трохи. Зараз повернуся.
Двері зачинилися. На сходовому майданчику Раїса Іванівна спантеличено закліпала, потім обурено пирхнула. Нахаба! Нічого, зараз Вітя вийде й приструнчить цю пігалицю. Він вільний, при грошах; клацне пальцями — і квартира стане резиденцією його матері.
За хвилину двері знову розчахнулися, але сина за ними не виявилося. Оксана винесла товсту пластикову папку отруйно-червоного кольору. Спершись плечем об одвірок, вона подивилася на свекруху важким, мов свинець, поглядом. Ні страху, ні бажання виправдовуватися.



















Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.