Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Чоловік заявив, що втомився утримувати дружину, та невдовзі до неї з багажем приїхала свекруха — жити коштом сина

Частина 5 з 7

Рот Раїси Іванівни повільно відкрився. Вона спробувала заперечити, але змогла видати лише здавлений хрип.

— Продовжимо, — сказала Оксана, дістаючи довгий кольоровий скриншот із сервісу доставки. — Історія замовлень. Майже шістсот тисяч за рік. Обліковий запис мій, картка теж. І яловичину, і свіжий мармелад, і улюблений Вітин сир із пліснявою купувала я за свої гроші.

Від цифр обличчя свекрухи наливалося кольором стиглого баклажана.

— Ти що за нісенітниці верзеш? — нарешті прохрипіла вона. — Син у мене заробляє! Він машину купував, мені допомагав, гроші надсилав! У нього зарплата…

— Сімдесят тисяч у нього зарплата, — жорстко урвала Оксана, витягаючи останній документ. — Із цієї суми тридцять п’ять тисяч іде на автокредит за його корито. А тепер погляньте на мій улюблений папірець. Перед вами список автоплатежів із додаткової картки, прив’язаної до мого рахунку. — Вона тицьнула наманікюреним пальцем у рядок, підкреслений маркером. — Ось сюди дивіться. Дата — двадцяте число. Такий переказ іде щомісяця. Сума — двадцять тисяч, а одержувачка — Раїса Іванівна. Вам ці гроші надходили, правда ж? Ваш син надсилав допомогу й виставляв себе перед вами героєм. Тільки зі свого рахунку він для цього нічого не знімав: гроші списувалися з мого. Я давно помітила ці списання. Мовчала, бо не хотіла скандалу. А пару днів тому Вітя вирішив, що втомився мене утримувати. — Оксана клацнула пальцями перед обличчям свекрухи, повертаючи її до розмови. — Щойно він пішов, я заблокувала додаткову картку. Доступу до моїх грошей у нього більше немає. Тож щомісячна зарплата за звання великої матері скасовується.

Раїса Іванівна хитнулася й судомно стиснула ручку баула. Сумка раптом стала непідйомною. На чистому, яскраво освітленому сходовому майданчику руйнувався її світ: багатство сина, у яке вона вірила, розсипалося на порох.

— А син де? Де він? — ледве вимовила вона.

Оксана дістала з кишені халата заздалегідь приготовлений папірець з адресою, написаною від руки.

— На околиці кімнату винаймає. Без ремонту: його власних грошей на більше не вистачає. Стара промзона, трамваєм до кінцевої — знайдете. Туди й вирушайте, йому на шию. — Аркушик ліг у безсилу долоню Раїси Іванівни. — Тож годівниця закрилася. Для вас обох. На все добре.

Відповіді Оксана не дочекалася: відступила й зачинила двері. Засувки клацнули впевнено, приємно. У квартирі запанувала бездоганна тиша. Тека опинилася на тумбочці; Оксана поправила волосся перед дзеркалом і пішла на кухню. Закортіло чаю. Життя явно налагоджувалося…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики