Далі Богдан уже не намагався триматися суворо в межах роботи. Він раз у раз звертався до Олесі, і майже кожна репліка мала подвійне дно.
— Для такої кухні треба старатися, — сказав він, ніби між іншим. — Не щодня збираєш меблі там, де така ошатна господиня ходить.
Олеся могла б не відповісти, піти до кімнати або сухо нагадати, що йому платять за збирання. Денис чекав хоча б одного такого жесту. Але вона усміхнулася ширше.
— А що, погано виглядаю? — спитала вона, і голос її прозвучав надто грайливо для невинного запитання.
Богдан подивився на неї відкрито, без сорому.
— Навпаки. З такою господинею і робота веселіше йде.
Денис сидів нерухомо. Папери, креслення, голоси за стіною — усе відсунулося за товсте скло. Він бачив тільки маленьке вікно трансляції й двох людей на своїй кухні.
«Та припини ж ти», — подумки просив він дружину, хоча чудово розумів, що вона його не чує. Йому хотілося, щоб вона просто відійшла або сказала Богданові щось холодне, таке, що обриває. Але Олеся залишалася поруч, підігрувала, то сміялася, то подавала інструмент так, ніби між ними йшла гра, у якій обоє прийняли правила.
Богдан, відчувши це, ставав сміливішим.
— Пощастило твоєму чоловікові, — сказав він, затягуючи кріплення. — Не кожен із роботи повертається до такої краси.
— Може, не кожен уміє це цінувати, — відповіла Олеся майже одразу.
Денис різко вдихнув. Ця фраза вдарила сильніше за інші. У ній було не просто кокетство. У ній звучав натяк, який вона вимовила сама, без тиску, без помилки, без випадковості. Він відчув, як до обличчя приливає жар, а пальці самі стискаються в кулаки.
Богдан простягнув руку по викрутку, і Олеся подала її. Їхні пальці торкнулися. Це могло б бути звичайним рухом, але вона затрималася на частку секунди, подивилася на нього й знову усміхнулася.
У цей момент Денис перестав шукати виправдання. Усе, що він бачив, уже не вміщалося в рамки дружелюбності. Його дружина дозволяла чужому чоловікові звертатися до себе так, як Денис не хотів би чути навіть жартома. Олеся не відсунулася, і Денис уже зрозумів, що це не випадкова ввічливість…
