Життя без прикрасТам же написано — сімейна терапія. Може, ще можна все виправити?» Марина дивилася на нього, на цього чоловіка, якого колись кохала, за якого вийшла заміж, від якого народила сина.
Вона шукала в його обличчі щось знайоме, щось, за що можна було б зачепитися. Не знайшла. «Ти вибрав її», — сказала вона.
«Щоразу, коли треба було вибирати, ти вибирав її. Коли вона кричала на мене, ти мовчав. Коли вона забирала мої гроші, ти підписував папери.
Коли вона дістала мою медичну карту, ти не спитав, звідки вона її взяла». Костя відкрив рот, щоб заперечити, але Марина підняла руку. «Тепер я вибираю.
Себе й сина. Пропусти мене». Він відступив.
Марина пройшла повз нього, повз застиглу у вітальні Галину Петрівну, повз розбиту чашку й розкидані папери. Вона відчинила двері й вийшла, не озираючись. Адвоката вона знайшла через кризовий центр для жінок.
Молода жінка зі стомленими очима й стосом тек на столі вислухала її історію, переглянула записи й документи та сказала: «Справа виграшна. Подаємо на розлучення й на повернення незаконно переказаних грошей. Паралельно — заява до поліції про незаконне отримання медичних даних».
Марина кивнула. Вона більше не боялася. Вона навчилася битися.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.