Життя без прикрасЛюдмила Іванівна підійшла до неї з келихом. Повага на її обличчі змішувалася з цікавістю, трохи глузливою.
— Залізні у вас нерви. Я б, мабуть, так не змогла.
— Іноді витримка тут ні до чого. Настає межа: більше не можеш мовчати й дозволяти комусь визначати, хто ти така.
Людмила Іванівна уважно подивилася на неї, і її обличчя пом’якшало.
— Перейдемо на ти?
Ірина кивнула.
— Сильно ти сьогодні виступила, — продовжила Людмила. — У нас таке пам’ятають. Не саму лише незручність помічають — характер теж. Тепер, гадаю, про тебе говоритимуть не менше, ніж про Андрія.
— Хотілося б, щоб добре, — відповіла Ірина, піднявши брову.
— Від тебе залежить.
Людмила підморгнула й відійшла. Після неї залишилися легкий аромат і слова, які можна було зрозуміти по-різному.
Обміркувати їх Ірина не встигла: перед нею знову стояв Андрій. Злість і роздратування зникли. Залишилися переляк і розгубленість.
— Нам треба поговорити, — промовив він майже пошепки.
— Ми вже поговорили.
— Не про все. Я не хотів, щоб вийшло ось так. Розумію, я помилився. Але ще можна повернути все, як було? Спробувати ще раз?
Ірина мовчки дивилася на нього. Можливо, зараз він був щирий. Тільки щирості вже не вистачало.
— Не лише про тебе зараз мова, Андрію. Ти називаєш це помилкою, наче все сталося випадково. Але ти ухвалював рішення — одне за одним, свідомо. Тепер із наслідками тобі розбиратися самому. Я допомагати не буду.
Він збирався заперечити, але Ірина вже відвернулася й пішла. Додати їй було нічого. Андрій залишився в тіні власних помилок.
Наприкінці вечора вона відчула: задумане вдалося. І чоловік, і решта побачили, що її життя не обертається навколо нього. Вона виявилася сильнішою, вагомішою, ніж вони звикли думати. Однак закрити цей розділ за один вечір не виходило — потрібен був іще один крок.
Уранці Ірина прокинулася з дивним полегшенням, зібрана й спокійна. Сидячи на краю ліжка, перебрала в пам’яті вчорашнє. Заявити про себе вона зуміла. Тепер хотіла, щоб Андрій утратив повагу не лише в її очах.
Швидко прийнявши душ, вона сіла за ноутбук. Зброєю мали стати слова, а адресувати їх слід було Вікторові Павловичу. На терасі він зрозумів її; важливо було, щоб зрозумів і тепер.
«Шановний Вікторе Павловичу! Дякую за вчорашню розмову. Мені було приємно познайомитися з вами й дізнатися про ваші проєкти. Ви стали свідком моєї особистої ситуації, однак я вважала за необхідне показати: будь-яка дія має наслідки. Упевнена, що повага й професіоналізм, на яких будується ваша компанія, і надалі слугуватимуть прикладом для багатьох. Сподіваюся, готуючи майбутні заходи, ви згадаєте про мою кейтерингову справу. Я можу бути корисною в організації важливої для вас події. З повагою, Ірина Мельник».
Вона надіслала листа — немов скинула останній тягар.
Згодом того самого дня вони з Мариною зустрілися в тихій кав’ярні, вікна якої виходили на бульвар. Подруга, її головна союзниця в усій цій історії, прибігла з осяйною усмішкою.
— Ірино, яка ж ти була гарна! Уже троє людей розповіли мені про твій вихід. За їхніми словами, весь зал тільки тебе й обговорював.
— Дякую, — усміхнулася Ірина. — Але мені не хочеться, щоб це залишилося окремим епізодом. Нехай стане можливістю почати новий етап.
— Що збираєшся робити?
— Насамперед узятися за зміцнення бізнесу. Учора я познайомилася з людьми, які можуть стати клієнтами. Якщо правильно зіграти, багато що зміниться.
Марина схвально кивнула, потім в її очах з’явилася пустотливість.
— А з Андрієм що вирішиш?
Ірина ковтнула кави й трохи помовчала.
— З ним я вже все вирішила. Далі вибирати йому. Сам себе загнав, решта розвалиться й без мене.
Обговорювати те, що відбувалося всередині компанії, почали не відразу, а через кілька днів. Лист викликав у Віктора Павловича повагу до Ірини й змусив замислитися. Про зв’язок Андрія з Оксаною говорили давно; можливо, він і раніше збирався навести лад. Тепер для цього знайшовся слушний момент.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.