— Реєструємо провадження за фактами шахрайства й фальсифікації, — сказав він у слухавку. — Підготуйте запит на тимчасове блокування спірних рахунків і збереження корпоративних серверів холдингу Бондаренка.
Поклавши слухавку, слідчий посунув до себе чистий бланк протоколу. Відновлення статусу Андрія не скасовувало угоди одним рухом печатки, але давало підстави оскаржити кожне відчуження його частки. Підписи Романа, заяви Оксани й зміни в реєстрах ставали доказами, які належало зіставити з підробкою в кримінальній справі та фіктивною смертю.
Андрій відповідав на запитання точно й коротко. Він назвав час виїзду з порту, маршрут, вміст викрадених документів і посади людей, які мали доступ до фірмових рахунків. Коли протокол був заповнений, слідчий попередив, що перевірки й судові спори триватимуть місяцями. Андрій кивнув: після семи років очікування ця перспектива його не лякала.
Перевірка зібраних матеріалів і оформлення необхідних постанов забрали кілька днів. У день призначеної виїмки Андрій попрямував до ділового центру «Вертикаль», де містився головний офіс холдингу. Скляний фасад відбивав свинцеве небо. У просторому холі було спекотно, пахло свіжозмеленою кавою й дорогими ароматизаторами, із прихованих динаміків лунав негучний джаз. Сіра куртка Андрія різко вирізнялася на тлі полірованого каменю й хромованих турнікетів.
Він зупинився біля поста охорони. Майже одночасно розчинилися двері швидкісного ліфта. Роман вийшов першим, на ходу застібаючи темно-синій піджак. Шовкова краватка була послаблена, під очима залягли тіні. За ним з’явилася Оксана у світлому пальті, обома руками стискаючи невелику сумку.
Вони поспішали до виходу, але шлях їм заступили двоє чоловіків у непримітних вітрівках. Один показав службове посвідчення.
— Роман Бондаренко? Вам необхідно бути присутнім під час огляду автомобіля й виїмки фінансової документації. Є офіційна постанова на копіювання даних корпоративних серверів.
Роман завмер лише на мить. Потім дістав телефон і швидко набрав номер.
— Негайно з’єднайте мене з керівником наглядового відомства. У моєму офісі проводять незаконні дії. — Він говорив голосно й упевнено, наче звично розраховував, що одного імені буде досить. — Покажіть постанову. Хто взагалі дозволив вам сюди зайти?
Оперативник розгорнув аркуш, але Роман уже дивився поверх його плеча. Біля поста охорони нерухомо стояла людина, яку він багато років вважав надійно похованою на папері…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
