Робота почалася тієї ж ночі. Розвідувальний відділ підняв архіви, прослухав старі зведення, перевірив зв’язки, задіяв технічні засоби спостереження й агентурні канали. Що далі офіцери просувалися, то ясніше ставало: Боров був не вуличним громилою, а верхівкою добре влаштованої кримінальної мережі. Його люди контролювали нічні заклади, підпільні гральні зали, силою віджимали бізнес і брали плату за «захист» у тих, кого самі ж залякували.
Особливо тривожними виявилися відомості про місцеву поліцію. Начальник міського управління, полковник поліції Семен Дорошенко, регулярно отримував через підставні рахунки великі суми. За ці гроші скарги губилися, перевірки скасовувалися, затримані виходили раніше, ніж потерпілі встигали написати заяву. Ім’я Дорошенка спливало поруч із людьми Борова надто часто, щоб це можна було пояснити випадковістю…
