З часом інтерес публіки почав згасати. Нові версії вже не викликали колишнього хвилювання, а чергові матеріали преси сприймалися як спроба заробити на вичерпаній темі. Довіра до повідомлень помітно знизилася: заяви повторювалися знову й знову, а докази так і не з’являлися. Люди, які тижнями сперечалися про долю немовлят, перемикалися на інші події.
Чоловік поступово зник з інформаційного поля. Його непослідовні пояснення більше не привертали уваги, а його роль у появі чутки так і залишилася до кінця незрозумілою. Адвокат також перестав робити гучні заяви, оскільки звинувачення на адресу лікарів і влади не були підкріплені доказами.
Жінка, як і раніше, наполягала, що діти існують, але кількість тих, хто дослухався до неї, помітно зменшилася. Її впертість в одних викликала роздратування, в інших — жаль і тривогу за її стан. Водночас медичний діагноз публічно не називали, тому суперечка про причини такої поведінки не могла вийти за межі припущень.
Клініка, що мовчала, ще деякий час залишалася центром конспірологічних версій. Прихильники змови бачили у відсутності коментарів підтвердження приховування, хоча жодних нових фактів не знайшли. Незабаром навіть ця лінія обговорення вичерпалася.
Підсумкова перевірка не залишила попередній версії жодної опори: медичних підтверджень вагітності та пологів не виявили, а відомостей про одинадцятьох немовлят так і не з’явилося. Після цього офіційна частина історії завершилася. Те, що починалося як повідомлення про медичне диво, виявилося розповіддю без жодного матеріального підтвердження…
