Поки тривало розслідування, сенсаційні видання й далі випускали матеріали з дедалі гучнішими заголовками. Їм було вигідно підтримувати інтерес, навіть якщо нових фактів не з’являлося. Попередні твердження подавали в новому порядку, доповнювали обережними натяками й знову представляли публіці як черговий поворот.
Медичні фахівці тим часом пояснювали, чому ця розповідь викликає такі серйозні сумніви. Вагітність одинадцятьма плодами стала б надзвичайним навантаженням для організму, а пологи на вказаному ранньому терміні потребували б участі великої команди лікарів. Навіть за сприятливого наслідку відновлення матері забрало б чимало часу й не могло б залишитися непоміченим для всіх, хто був поруч.
Не менш неправдоподібною виглядала версія про благополучний стан дітей. Глибоко недоношені немовлята зазвичай мають малу вагу, потребують постійного нагляду й спеціального обладнання. Лікування одинадцятьох пацієнтів потребувало б значних ресурсів, залишило б безліч медичних записів і не могло б минути безслідно для медичної системи.
У жодній лікарні таких записів не виявили. Були відсутні відомості про пологи, лікування матері, інтенсивний догляд за дітьми та подальше спостереження. Саме це, а не емоційні заяви учасників, стало вирішальним аргументом проти правдивості сенсації.
Після пояснень експертів початкова недовіра переросла майже в певність: пологи одинадцятьох глибоко недоношених немовлят потребували б масштабної медичної допомоги, а благополучний наслідок виглядав майже неможливим. За гучною розповіддю дедалі виразніше проступала порожнеча, у якій не було ні клінічних даних, ні очевидців, ні самих дітей…
