Життя без прикрасДівчина завмерла. Степан відвів погляд; водночас на його обличчі з’явилася майже непомітна усмішка.
— Поки вона чесно працювала, хтось вирішив знищити її репутацію? — Максим неквапливо поклав знімок і повернувся до керівника.
— Я лише повідомляю те, що знаю, — зблід Валерій.
— Тоді повідомте й інше: з’ясовувати, що сталося, я візьмуся сам. — Максим подивився на Юлію. — Не бійтеся. Обіцяю докопатися до правди.
Уперше вона відчула, що захищатися самотужки більше не доведеться.
Максим уважно подивився на керівника, потім на шефа. Ніхто не порушував важкої мовчанки. Юлія залишалася біля робочого столу, не знаючи, чого чекати. Втратити роботу було страшно: від її заробітку залежав молодший брат.
— Покажіть мені скаргу, надіслану власникам, — твердо зажадав Максим.
Валерій Ігорович квапливо дістав телефон і віддав йому. У повідомленні офіціантку Юлію Комарову звинувачували в тому, що вона без дозволу взяла ресторанні продукти, порушила кухонні правила й намагалася видати чужий рецепт за власний винахід.
Дочитавши до кінця, Максим повільно підвів голову.
— Степане Віталійовичу, ви наполягаєте на своєму авторстві?
— Звісно. Я роками доводив цей рецепт до досконалості.
— Чому ж тоді ви не приготували те, що Юлії вдалося з першого разу?
Шеф помітно занервував.
— Вона могла запам’ятати подробиці, спостерігаючи за мною.
— Щойно йшлося про самовільне використання вашого рецепта. Тепер виходить, ви самі не можете пояснити, звідки взялася страва, подана від вашого імені.
Степан нічого не відповів.
— Перевірте кухонні записи, замовлення продуктів і внутрішні звіти, — зажадав Максим від керівника.
Невдовзі підтвердилося: людей того вечора справді бракувало. Кілька працівників не вийшли на зміну, Степан був зайнятий іншими замовленнями, і Юлія допомагала готувати.
— Обманювати я нікого не збиралася, — тихо сказала вона. — Мені хотілося, щоб гостей усе-таки нагодували.
— Я вам вірю, — кивнув Максим. — Але висновки робитимемо, коли закінчиться перевірка.
Потім він попросив решту вийти. Залишившись із ним наодинці, Юлія розгублено подивилася на нього.
— Навіщо вам допомагати мені? Ми ж зовсім не знайомі.
Максим кілька секунд розмірковував.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.