Лариса ставила ступні точно у відбитки лиж. Ніч не минула для тіла безслідно. Кров повернулася в обморожені тканини й принесла пульсівний біль. Жорсткі задники чобіт стерли шкіру, кожен крок відгукувався різзю в ступнях і судомою в литках.
Висушене біля печі пальто знову стало важким. Драп тиснув на плечі, як мокра кольчуга. Але скаржитися було безглуздо: Кравець і без слів бачив її стан, а зупинка не зменшила б відстані до станції.
Внутрішня кишеня холодила груди. Там лежали зошит, диктофон і блокнот зі свідченнями — три речі, через які люди Гончаренка скоро стрілятимуть. Лариса перестала думати про біль і звела рух до простого рахунку: підняти ногу, влучити в слід, перенести вагу, видихнути.
Кравець раптом зупинився й підняв руку. Савченко завмерла на вузькій колії. Спершу довкола була лише звичайна нерухома тиша, потім із заходу долинуло слабке гудіння.
Воно нагадувало далекий бджолиний рій, але швидко посилювалося й набувало металевого тремтіння. Форсовані двигуни працювали на високих обертах. Переслідувачі вийшли до зимівника й узяли слід.
Кравець присів, приклав рукавицю до снігу й кілька секунд слухав крізь щільну поверхню. За змінним гулом він визначав не лише відстань, а й кількість машин. Двигунів було два; вони йшли швидко й майже без зупинок. Отже, люди Ковальчука не шукали випадкових відбитків, а впевнено рухалися старою снігохідною колією до хатини.
Лариса подивилася назад. Їхній власний шлях лежав на снігу темною борозною, і приховати його тепер було неможливо. Вітер надто слабкий, щоб замести слід, повертатися й робити хибні відгалуження запізно. Єдиним захистом лишалася місцевість, яку старий вибирав на кожному повороті.
Болото змушувало рухатися гуськом, тому пришвидшитися одночасно було важко. Кравець заздалегідь показував палицею місце наступного кроку, Лариса чекала, поки він перенесе вагу, і лише тоді ступала в той самий відбиток. Будь-який поспіх міг закінчити погоню раніше за постріл — крижаною водою під тонким настом.
Усередині Савченко виникло гостре відчуття провини: її поява зробила Кравця учасником справи й поставила під приціл. Але старий не лишив можливості вибачатися. Він сам відкрив схованку, взяв зброю й повів її до станції. Тепер зайві слова лише відбирали б повітря, потрібне для руху.
«Знайшли хату», — тихо сказав старий. «Тепер підуть сюди».
Вони були посеред болота. До залізничного насипу лишалося близько п’яти кілометрів. Снігоходи не могли пройти навпростець, але Ковальчук знав місцевість і міг відправити одну машину в обхід краєм лісу, щоб перехопити вихід до станції. Решта могла вдягнути лижі й рухатися свіжою колією.
Серце Лариси різко прискорилося. Паніка, яку вона придушувала всю ніч, на мить пробила захист. Тепер небезпека мала звук, швидкість і озброєних виконавців. На кону стояли не лише два життя: якщо зошит і плівка повернуться до Гончаренка, вісім смертей знову зникнуть в архіві.
«Йти можеш?» — спитав Кравець, оцінюючи її обличчя.
«Можу».
Слово далося крізь стиснуті зуби.
«Тоді точно за мною. Крок убік — провалишся під лід. Швидше».
Старий сильно відштовхнувся палицями. Лариса пішла слідом, переставши берегти пошкоджені ступні. Адреналін тимчасово заглушив біль і дав м’язам нову енергію.
Вона майже бігла вузькою лижнею, балансуючи руками. Холодне повітря не встигало зігріватися й різало бронхи. Хотілося кашляти, але кожен звук міг видати їх точніше за слід, тому Савченко придушувала напади до болю в грудях.
Гул позаду ставав гучнішим. Вітер змінився й приніс запах згорілого бензину й дешевого мастила. Це означало, що відстань скорочується швидше, ніж вони встигають пройти болото.
Лариса послизнулася на прихованому корені й упала на коліна. Сніг обпік обличчя. Вона вперлася руками в наст, спробувала підвестися, але стегно звела жорстка судома. М’яз перетворився на болючий камінь.
Кравець розвернувся, зробив крок до неї. У цю мить моторне виття перестало бути далеким і вдарило по лісу на повну силу. Десь зовсім поруч ламалися кущі. Переслідувачі більше не шукали напрямок — вони вже бачили свіжу колію.
Старий схопив Ларису за лікоть і смикнув угору. Нога розігнулася, біль спалахнув до нудоти. Вона встигла зробити два кроки, коли за спиною надривно заревли одразу два двигуни, а між стовбурами майнув темний силует Ковальчука…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
