— Мені там нічого робити.
— Ні, ти підеш.
Сергій нарешті подивився їй у вічі.
— Ти цю кашу заварила. Ти й відповідатимеш. Мати вимагає вибачень.
У суботу вдень Наталя приїхала до квартири свекрухи.
У тісній двокімнатній квартирі зібралася вся рідня. Галина Петрівна, Сергій, Оксана з червоними запухлими очима, старший брат Сергія з дружиною, які приїхали з іншого міста, і ще пара тіток. Дані не було.
Його відправили до сусідів дивитися мультики. Коли Наталя увійшла до вітальні, розмови стихли. На неї дивилися як на прокажену.
— Явилася, — виплюнула Галина Петрівна, сидячи на чолі столу. — Ну що, задоволена? Зганьбила сім’ю. На весь район. Оксану тепер перевіряє служба захисту дітей. Учора її працівники приходили холодильник дивитися. У шафах рилися, ніби в якихось п’яниць.
— Я прийшла, бо Сергій просив.
Наталя так і залишилася стояти біля дверей, не знімаючи сумки з плеча.
— Слухаю вас.
— Перепрошуй у сестри чоловіка, — зажадала свекруха. — Через твою пиху дитина травму дістала. У поліції сиділа.
— Я не буду перепрошувати.
Повисла мертва тиша…
