Життя без прикрас«Моя єдина. Моє життя. Як же довго я цього чекав».
Дівчина стискала його в обіймах із такою силою, ніби боялася, що цей прекрасний сон ось-ось розтане. Такого шаленого напруження емоцій вони не відчували ніколи в житті.
Пізніше, знесилені, але абсолютно щасливі, вони лежали в місячному сяйві. Оля слухала рівний стукіт його серця, а він, навіть провалюючись у сон, продовжував ніжно гладити її плечі. Усі сумніви й почуття провини перед минулим випарувалися без сліду. Тепер вона була твердо впевнена, що кращого кандидата на роль батька для Єгора просто не існує в природі.
Невдовзі пара тихо розписалася в РАЦСі. Свекри прийняли нову родичку з розпростертими обіймами й душі не чаяли в маленькому Єгоркові. Вони чудово бачили, як їхній син буквально розквіт і помолодшав поруч із цією турботливою дівчиною. Оля була ідеальною дружиною: завжди гаряча вечеря, чисті сорочки, розуміння специфіки його складної професії без істерик і скандалів, якими славилася перша дружина.
А наявність дитини від першого шлюбу їх анітрохи не збентежила — виховають як рідного. Однак у Ігоря залишалося одне невирішене завдання. Від моменту їхніх відвертостей на парковій лавці він не міг викинути з голови вчинок рідних бабусі й дідуся хлопчика.
Для нього було дикістю відмовитися від власної плоті й крові. Але при найменшій спробі зачепити цю тему Оля категорично відмовлялася продовжувати розмову. Образа на цих людей глибоко пустила коріння в її душі. Тому новоспечений чоловік ухвалив вольове рішення діяти за її спиною й завдати візиту ввічливості.
Він слабо уявляв, навіщо лізе в це болото, але вирішив, що спроба — не тортури. Наступного дня після служби він попрямував просто в елітний район. Усю дорогу він нервував, прокручуючи в голові варіанти початку розмови. У нагрудній кишені лежала свіжа фотографія Єгорка, де той радісно демонстрував свій перший прорізаний зубчик.
Лейтенант готувався зустріти пихатих і пафосних снобів, якими їх описувала дружина. На дзвінок у двері вийшла глибоко нещасна, постаріла жінка зі слідами колишньої розкоші на обличчі. Вона з подивом оглянула чоловіка у формі:
— Добрий день. Ви з якого питання?
Ігор на секунду розгубився:
— Добрий день. Моє ім’я Ігор, і я хотів би з вами поговорити. Дозволите зайти, а то на порозі якось не з руки…
Він подумки приготувався до того, що перед його носом просто грюкнуть дверима. Але господиня лише знизала плечима й відступила вглиб коридору:
— Ну, проходьте, раз прийшли…
У вітальні стояв важкий, спертий запах медикаментів. На широкому ліжку лежав виснажений, хворий старий, укритий теплим пледом, а на тумбочці лежав тонометр. Він хрипко поцікавився:
— Валю, хто там прийшов?
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.