поки людина жива, вона ще може зробити щось потрібне.
Носи цей кулон спокійно. І пам’ятай: навіть якщо поруч одного разу опинилося темне серце, у світі все одно знайдеться незнайомець, який не пройде повз.
З повагою і теплом,
Григорій Михайлович Сєров».
Аліна сиділа у своїй тихій квартирі, тримаючи в одній руці листа, а в другій — срібну незабудку. Людина, яку вона зустріла випадково, помітила те, чого не побачили лікарі, близькі й вона сама. Він не промовчав. Не відвернувся. Не вирішив, що чужа біда його не стосується.
Він урятував їй життя..
А тепер, уже після своєї смерті, залишив останній подарунок. Не символ любові, яка душить і руйнує, а знак людської доброти — тихої, несподіваної, справжньої.
Аліна застебнула ланцюжок на шиї. Срібло торкнулося шкіри прохолодно й легко. Вона прислухалася до себе й уперше за довгий час не відчула страху.
Це було схоже на свободу.
Схоже на надію.
І вперше за багато місяців — на справжній подарунок.
