Наступні дні минули під дивним знаком: захват змішувався з тривогою. Формально все залишалося дозволеним: ми говорили, домовлялися, не обманювали одне одного. Але гра переставала бути рідкісним спалахом і тягнула глибше. Не тому, що я боялася. Небезпечнішим було інше: мені це подобалося.
Ми багато розмовляли. Тарас не тиснув, не вимагав, не ревнував уголос. Він слухав так уважно, що іноді від його спокою ставало не по собі. Одного разу я сама вимовила те, що давно крутилося в голові:
— А якби нас було троє… але не так, як раніше?
— У якому сенсі?
— Щоб ти не лише дивився. Щоб був поруч не за склом і не в кріслі. Щоб брав участь.
Він замовк. Потім підійшов до мене, обійняв, притиснув міцно, ніби перевіряв, справжня я чи ні.
— Якщо вестимеш ти, я піду за тобою, — сказав він. — Тільки скажи, кого ти хочеш бачити третім.
Я вже знала відповідь. Остап був грубуватий, але не жорстокий. У ньому відчувалася чесність дикого звіра: підпустити можна, приручити — ні. Він не писав після зустрічі, я теж мовчала. Але випадок звів нас: у п’ятницю я зайшла по вино й побачила його біля полиці з крупами. Чорна куртка, джинси, масляні плями на рукаві, прямий погляд.
— Привіт, — сказала я.
— Привіт.
— Не чекала тебе тут побачити.
— А я чекав, що побачу тебе ще.
Ми кілька секунд стояли серед звичайних полиць, банок і пакетів, а між нами знову підіймалася та сама мовчазна напруга.
— Якщо ти знову приїдеш, — сказав він нарешті, — нехай чоловік буде ближче. Я не хочу залишатися просто частиною чужої вистави.
Ця фраза стала поворотом. Удома я переказала її Тарасові. Він довго мовчав, потім зняв окуляри й потер перенісся.
— Я згоден. Але ти розкажеш мені все. До. Під час. Після. Нічого не ховаємо.
— Нічого, — відповіла я. — Усе буде відкрито.
Ми зняли на вихідні будинок біля озера: тихе місце, камін, великий шкіряний диван, темрява за вікнами. Я взяла червону шовкову сукню, панчохи й густі квіткові парфуми. Тарас привіз свічки й старі платівки. Остап приїхав останнім, у чорній сорочці й рукавичках, знятих біля дверей. Тепер усе мало статися поруч…
