Пізніше сам Кумарін визнавав, що люди до його організації почали активно підтягуватися саме після сюжетів журналіста. Той випускав репортаж за репортажем про жахливі дії спільноти.
Для банди це стало своєрідним просуванням, і добровольці самі почали шукати зустрічі з ними. Через якийсь час Олександр Невзоров став депутатом парламенту країни, а Кумарін — його помічником.
Від інших структур угруповання відрізнялося жорсткою дисципліною та оперативністю у розв’язанні проблем. Організація вже в ті часи мала службу зовнішнього спостереження й системи технічного контролю.
Резиденція ватажка містилася у відомому готелі на вулиці Перемоги. Звідти він міг будь-якої миті за короткий час зібрати до 300 підготовлених бійців.
Угруповання мало спільний фонд, куди всі причетні особи мусили вносити частку в суворо визначений час. Місцями збору членів спільноти були великі міські готелі.
Структура організації складалася з бригад, кожна з яких займалася певним кримінальним напрямом. Починали вони свою діяльність із рекету та охорони вуличних гравців.
Тоді в їхньому списку платників за захист значилися невеликі магазини, кафе та бари. Трохи згодом, наростивши можливості й відчувши силу, організація почала переходити до серйозніших справ.
Об’єктами наїздів стали великі комерційні структури. При цьому учасникам часто було начхати на чужий захист.
Особливо їх дратували традиційні кримінальні авторитети, оскільки угруповання не визнавало над собою жодного диктату. Вони воліли діяти самостійно й жорстко…
