Життя без прикрасАлла Григорівна розмахувала руками й показувала на під’їзд, а потім накинулася на сина. У того відвисла щелепа, недогризок яблука впав на штани. Олег почав щось мимрити й відмахуватися. Мати вже не могла зупинитися: порожня сумка гатила його по плечу, голос гримів на весь двір.
— Альфонсе нещасний! Дурню! Навіщо набрехав мені, ніби квартира твоя? За кермо сідай, їдемо додому! Через тебе я посміховиськом стала!
Машина різко рушила, ледь не зачепила сміттєві баки й зникла за поворотом. Ірина полегшено видихнула. Увімкнула чайник, набрала номер. Після недовгих гудків озвався бадьорий батьків бас:
— Так, Іринко?
— Тату, поїхали. Вистава закінчилася, клієнти вирушили до тебе.
— Чудово, доню. Гості мають ось-ось приїхати, я на них чекаю. У нас тут майже все готове.
У дешевій орендованій машині Алла Григорівна й далі кипіла. Ненависть робила повітря в салоні густим і липким. Олег мовчки вів автомобіль, стиснувши кермо так, що побіліли пальці. Від колишньої випещеності нічого не залишилося: тепер він скидався на жалюгідного школяра, який завинив.
— Десять років! — голосила мати, розгойдуючись на сидінні. — Цілих десять років чекала, що ти господарем дому станеш! Ти ж мені розписував: за першої нагоди цю пігалицю з реєстрації знімеш. «Скоро ми переїдемо в простору трикімнатку, тож не хвилюйся, мамочко!» Тьху! Пустодзвоне, сама брехня!
— Ма, я ж не знав, що її старий до весілля все їй подарував! — виправдовувався Олег. — Ми ж ремонт разом робили. Шпалери, ну, один раз поклеїли. Я вважав: сім’я в нас, отже, і майно спільне. Я на неї найкращі роки витратив!
— Найкращі роки, чуєте-но! — Алла Григорівна вдарила долонею по приладовій панелі; пластик жалібно хруснув. — А я Інці, сусідці, вже оголосила, що переїжджаю в пентхаус. Оце ганьба! Як тепер людям на очі показуватися?
Алла Григорівна мріяла тепер лише про повернення у звичну квартиру. Дістатися б до неї, замкнути двері на всі засуви, накрапати собі повну склянку заспокійливого — і вже тоді висловити синові все, що вона думає. Знайдуться слова і про його чоловічі якості, і про кар’єру, і про розумові здібності. Він у неї ще пострибає. Хай влаштовується на другу роботу: за завдану матері моральну шкоду доведеться розплачуватися.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.