Життя без прикрасДвері грюкнули. Оксана залишилася посеред кухні, раптом розгубивши весь свій гнів. Після напружених голосів настала така тиша, що чути було шипіння забутої на плиті сковороди. Перемога не принесла їй радості: лишилися тільки втома й тривога за те, що тепер буде між Богданом і його матір’ю.
— Пробач. Я не хотіла, щоб розмова закінчилася так.
Богдан обійняв її.
— Ти сказала правду. Нам давно слід було це обговорити.
Після того вечора вони бачилися з Лідією Степанівною лише на великі свята. Тридцять дві тисячі вона не повернула, зате більше не просила нових позик. Оксана відчула полегшення: у їхньому домі нарешті з’явилися чіткі межі. Напруження не зникло відразу, але більше не доводилося гадати, навіщо свекруха прийшла цього разу. Рідкісні, але щирі зустрічі були для неї чеснішими за часті візити, за якими ховалися невисловлені очікування.
— Я тоді говорила не зі злості, — якось зізналася вона чоловікові. — Просто далі мовчати вже було неможливо.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.