Баси миттєво стихли. Жінка квапливо вибігла в коридор.
— Отже, так. — Тон змінився на командирський.
— Ірино, які ти концерти влаштовуєш проти ночі? Рідного чоловіка на вулицю? А що сусіди скажуть? Ганьба на мою голову.
— А сусіди не хочуть заспівати про те, з чийого гаманця оплачені ваші птахи та пірнальник дядько Вітя? — Вічно ти впадаєш у міщанство. Ці фінанси споконвіку вважалися спільним стабілізаційним фондом. Була б ти трохи душевнішою, ми б обійшлися без таємних операцій. — Світлано Петрівно, я вашій Олесі дипломну ночами переписувала, бо вона плутала експорт з імпортом. Я з нею перед кожною співбесідою заспокійливе літрами пила. Я їй сувору сіру сукню в примірювальній відвоювала, щоб вона перед новими родичами не виглядала як рожева зефірка. — Не плутай кисле з прісним. Там еліта, там треба тримати марку. Товариство не твого польоту. Ти б там від нудьги зів’яла. Я ж про тебе дбала, між іншим. Тобі самій би шматок у горло не поліз серед такої інтелігенції.
— Дивовижна логіка. Отже, щоб поберегти мої нерви, мене викинули зі списку гостей. Зате перекачати туди мої заощадження — це вершина інтелігентності. На тому кінці дроту голосно й обурено вдавилися повітрям. — Сюди ви приїдете тільки з сумками для переїзду, — відрізала Ірина. — І запишіть на майбутнє. Олеся переплутала адресата й надіслала голосове мені. Текст такий: «Тільки давай уже після того, як вона поїде». Запис я собі переслала тієї ж хвилини. Стирай, не стирай. Кошторис із підрядником-привидом ваш нащадок надіслав мені особисто. Банк видав офіційну виписку, а довіреність я анулювала в нотаріуса три дні тому.
— Ти адвокатів найняла? — заверещала свекруха. — Це ж внутрішньосімейне питання. Ти сторонніх у наші справи тягнеш. Совісті в тебе ані грама. — Безсовісно не до юриста звертатися. Безсовісно годувати три сотні ротів грошима людини, яку залишили за бортом. — Ти просто бездушна крижина. Робот у спідниці. — Ледь не забула головне, — додала Ірина. — Мати нареченого зателефонувала мені просто на палубу, розсипалася в подяках. Виявляється, я добровільно, від щирого серця пожертвувала батьківську спадщину на ваш бенкет, а потім тактовно зникла в тумані, щоб не муляти очі. В ефірі зависла важка, густа пауза. Раптом у розмову вклинився гранично чіткий чоловічий бас.
— Перепрошую. Ви не могли б повторити останні фрази? — Дениску, золотко, це дрібні побутові сутички. У нас тут непорозуміння вийшло, — забекала свекруха. — Світлано Петрівно, негайно замовкніть, — жорстко обірвав наречений. — Ірино, вибачте, не знаю вашого по батькові. — Вікторівна. 2 800 000 зняли з мого рахунку, поки я пливла річкою. Гроші пішли конторі, яка сьогодні подає вам фазанів. На задньому плані істерично закричала Олеся. — Це нахабна брехня. Вона все вигадує. Просто біситься, що ми її не запросили. — Олесю, ти сама набовтала мені компромату на хвилину сорок. Хочеш, я просто зараз увімкну запис для Дениса?
Крити було нічим. Тоді нерви здали у Максима. Він навис над апаратом і закричав: — Мамо, ти ж клялася, що все мине гладко. Ти гарантувала, що вона не дізнається. Це ти про той банківський папір згадала. Ти мене в офіс погнала.
— Завтра ми проведемо серйозну розмову за участю моїх батьків, — відкарбував Денис. — Доброї ночі. Виклик завершився. У понеділок, щойно відчинилася контора, Ірина вирушила по батьківський конверт. Десять років вона обходила ці двері стороною, а тепер ступила всередину без найменших вагань. — Ви по батьківський конверт?
— уточнила сива співробітниця за дубовим столом. — Ви б хоч дали знати. Ваш конверт у нас у шафі скоро коріння пустить, стільки років лежить.
Батько викладав думки стисло, зізнавався в головному страху: що його дівчинка все життя тягнутиме на собі чужі біди, ховаючи власні бажання до далекої шухляди. Що стіни й цифри на рахунку — це не подушка для безкінечного терпіння, а міцний щит від нахаб. І суворо наказував одного чудового дня витратити ці заощадження на власне життя, а не на утримання прихлібників.
Вона сиділа в машині біля ґанку й витирала сльози. Не від гіркої образи, а від того, що рідна людина подбала про неї на десятиліття вперед. Надвечір кур’єр доставив пакет документів від юриста. Максим пробіг очима текст, і краї щільного паперу тремтіли в його пальцях…
