Життя без прикрас— Сашко! Жива?
Він побіг до ґанку. Олександру, що стояла у дверях, на мить охопило знайоме з дитинства відчуття.
Полегшення.
Приїхав брат, тепер усе буде добре. І тут вона згадала папір, що лежав у кишені.
— Жива. І діти теж.
— Я тобі сто разів дзвонив!
— Зв’язок зник.
— Мало з глузду не з’їхав. — Він міцно обійняв її, і вона впізнала змішаний запах бензину, тютюну, одеколону. — Що ж сталося? Веранда завалилася?
— Так.
— Стара була, давно казав — зносити пора. Навесні нову зробимо, не журися.
Відпустивши сестру, він ступив усередину — і застиг. Віталій лагодив у сінях завісу, вирвану під час обвалу, й на кроки обернувся. Олександра бачила, як брат спершу дивується, потім упізнає його. Щось темне швидко майнуло в погляді, змінившись відвертою злістю. Олександра зрозуміла: цією гучною злістю він завжди й ховав усе інше.
— Ти?! Ти тут звідки?! — загорлав Анатолій.
Віталій неквапно поклав викрутку на полицю.
— Добридень, Анатолію.
— Сашко, ти тямиш, кого впустила? Я тобі скільки казав! Ясніше вже нікуди!
— Він наш дім урятував.
— Цей? — Анатолій зареготав. — Наговорить він тобі! Сам дах спаскудив, на об’єкті все зіпсував. Довелося за ним виправляти.
Віталій не відповідав.
— Уночі він поставив підпори в дитячій, — сказала Олександра. — Без нього стеля на Максимка з Танею звалилася б.
— Іще якісь підпори… — Брат пройшов до світлиці просто у взутті, залишаючи снігові сліди, і зазирнув у дитячу. Побачивши колоди, ненадовго замовк. — Ну підставив він їх, і що? Будь-який дурень підставить. А чому стелю перекосило? Спитала? Він, може, сам напартачив, поки ви спали.
— Толю.
— Що — Толю? Тобі я зробив як слід, матеріал вибирав найкращий. А цей, — він указав на Віталія, — інструмент крав, за це й вилетів. Тепер зводить рахунки.
З лежанки долинув плач Надійки. Обернувшись, Анатолій зневажливо подивився туди.
— Навіть дитину притягнув, — продовжив Анатолій. — Сашко, ну ясно ж: на жалість тебе бере. Звичайний прийом, невже не бачиш?
Віталій мовчки пройшов повз нього до печі й узяв доньку на руки. Притулившись обличчям до батькового плеча, вона заспокоїлася.
— Тепер слухай, — звернувся Анатолій до сестри вже інакше, тим рівним діловим голосом, яким розмовляв із замовниками. — Сашко, давай без скандалів. У хаті двоє дітей і чужий мужик. Ти збоку подивися. Опіка дізнається — дітей у тебе забере.
— З якого це дива?
— Самотня мати безхатька впустила, з дітьми ночувати залишила. Будинок аварійний, покрівля обвалилася. За таке будь-яка перевірка тебе прав позбавить, і оком не змигнуть.
Олександра відчула холод усередині.
— Він не аварійний. Будинок стоїть.
— Поки що стоїть, на двох палицях. — Анатолій наблизився й поклав руки їй на плечі. — Сашо, я твій брат. Я тобі зла не бажаю. Послухай мене: цього виставляй негайно, дітей збирай, поїдемо до мене в райцентр. Ольга вам кімнату звільнить.
— А з будинком що?
— Розвалюху цю я куплю. Заплачу нормально, зможеш квартиру в райцентрі винаймати, дітей у хорошу школу влаштуєш. А тут розберу потроху, землю розчищу.
— Ти купиш? Навіщо тобі така розвалюха?
Брат на мить затнувся.
— Земля хороша, річка поруч. Може, собі лазню поставлю. Сашо, допомогти тобі хочу. Сама ти не потягнеш.
Вона дивилася на його засмагле обличчя, дорогу куртку, золотий ланцюжок біля коміра. Як переконливо він говорив — завжди так умів. Захотілося кивнути, вивезти дітей у його теплій машині, залишити холодний дім, тирсу на підлозі, колоди замість надійної стелі. Хай він вирішує. Адже раніше все вирішував брат.
Але рука вже тягнулася до кишені, де лежала накладна.
— Я подумаю.
— Тут про що думати?
— Мені потрібно подумати, Толю.
Він прибрав руки з її плечей і довго, важко дивився на Віталія біля печі з донькою на руках.
— Гаразд, думай. Не зволікай. — Потім повернувся до нього: — А тобі строк до вечора. Щоб і духу твого тут не було, зрозумів? Не підеш — сам поліцію викличу й опіку.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.