Оксана не пішла й після цієї відмови.
— Я не здамся.
Уночі було холодно, але рішучість і далі палала в ній.
— Вони повинні вислухати…
Наступного дня Оксана знову звернулася до Артема:
— Я ще тут. Прошу вас, лише п’ять хвилин.
— Денисе, розберися з цим. Я ненадовго.
Дівчину помітила Тамара Пасічник.
— Чому вона тут? Григорію, хто ця дівчина й навіщо прийшла?
— Вона чекає тут від учорашнього вечора. А ваш син при всіх її принизив.
— Це мій Артем зробив?
Тамара підійшла до Оксани й назвала її на ім’я. Дівчина впізнала жінку, якій допомогла біля ресторану.
— Це ви… Ви були тоді на вулиці.
— А ти та сама добра дівчина. Чому ти плачеш, дитинко? Що сталося?
— Будинок для літніх людей виселяють. Там живуть люди, яким зовсім нікуди йти.
— Ходімо зі мною.
Тамара привела її до кабінету.
— Це мій офіс.
Керівниця компанії прийшла з офіціанткою. Тепер Оксана дізналася, яке становище посідає її недавня знайома.
— То ви тут керуєте? А на вулиці… Ви хотіли перевірити, чи залишилася в людях доброта? І я зустріла вас.
— Сідай, Оксано. Розкажи все, що сталося.
— За цим стоїть ваш син. Він хоче знищити їхній дім.
— Одного разу я його вже зупинила. Не знала, що він і далі діє за моєю спиною. Юліє, де зараз Артем?
— У будинку для літніх людей. Разом із Кондратюком.
— Вони вже там… Оксано, негайно їдьмо.
— Куди?
— Не дамо моєму синові припуститися найбільшої помилки в його житті.
У машині Тамара попросила водія:
— Федоре, швидше, будь ласка.
— А він вас послухає? — запитала Оксана.
— Іншого виходу в нього немає.
Коли вони приїхали, біля будинку вже віддавали розпорядження:
— Починайте зі східного крила.
— Негайно зупиніться! — зажадала Тамара.
— Мамо? Ти навіщо сюди приїхала?
— Ти мене питаєш? Краще поясни, що тут робиш ти.
— Офіціантка…
— Поглянь на цих людей, Артеме. Вони живуть тут двадцять років. Твій батько дав їм цей дім, а ти привіз крани, щоб його зруйнувати! Я ростила людину, а не чудовисько. Невже ось таким ти став?
— Мамо, я не подумав…
— Саме так. Не подумав.
Потім Тамара оголосила про звільнення:
— Вас звільнено.
— Але дозвольте…

















Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.