— спитала я.
— Думаю про це, — зізналася Катя. — Сумую за нашою культурою, за тим, як у нас дівчата вміють бути жінками.
У Німеччині добре, стабільно, усе за правилами. Але іноді хочеться, щоб чоловік відчинив двері, подав пальто, заплатив за вечерю.
Не тому, що ти безпорадна, а просто тому, що він чоловік, і відразу ніби відбувається рольовий поділ: ти — жінка, а він — чоловік. У Німеччині так не заведено.
Ми допили каву й розійшлися.
Я довго думала про нашу розмову. Світ такий різний. І те, що нормально для одних, для інших — дикість.
