Життя без прикрасНастя й Тамара Леонідівна зупинилися біля стенда з рекламними буклетами, прикрившись штучним фікусом, і нашорошили вуха. Звідси було чудово видно профіль Костянтина й обличчя працівниці банку по той бік броньованого скла. Костянтин поводився як господар життя. Він поважно спирався ліктем на стійку, високо задерши підборіддя.
— Дівчино, мені потрібно внести велику суму на депозит. У мене преміумобслуговування. Не тягніть час, — поважно проголошував він, дістаючи з кишень перетягнуті гумками пачки й із гучним стукотом жбурляючи їх у металевий лоток передавального пристрою.
Пачки падали одна за одною. Лоток майже переповнився. Касирка, молода дівчина зі строгим пучком на потилиці, байдуже кивнула. Вона підсунула лоток до себе, професійним рухом підчепила верхню пачку, зняла жовту гумку. Її пальці звично лягли на краї купюр, готуючись засунути їх у лічильну машинку. Але раптом дівчина зупинилася. Вона наблизила обличчя до грошей, поправила окуляри на переніссі, подивилася купюру на просвіт, а потім повільно, дуже повільно перевела погляд із папірця на розфуфиреного індика, що стояв перед нею.
— Чоловіче, це жарт якийсь. За приховану зйомку в нас штраф, між іншим.
— Яка зйомка? — обурився Костянтин, невдоволено цокнувши язиком. — Вісім мільйонів. Кладіть на мій рахунок, я поспішаю. У мене угоди горять.
Дівчина хмикнула. Вона взяла верхню купюру двома пальцями, як брудну носову хустинку, і розвернула її лицьовим боком до Костянтина.
— Чоловіче, тут написано: «велика сума, білет банку приколів, місто дурнів», — голосно на весь зал прочитала касирка. — А на звороті приписка дрібним шрифтом: «Не є платіжним засобом». Ви знущаєтеся? Це пранк чи у вас загострення? Ви мені в лоток пів кіло макулатури насипали.
Сусідня касирка, старша жінка, визирнула зі своєї кабінки. Побачивши напис на червоному папірці, вона непристойно хрюкнула в долоню. Охоронець біля входу, здоровенний хлопець у чорній формі, підійшов ближче й теж зазирнув через плече Костянтина.
— Що, справді, дублікати? — прогудів охоронець і розплився в широченній усмішці. — Чоловіче, ти б цим у магазині іграшок розплачувався. Там за них, може, плюшевого зайця дадуть.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.